Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

— за категоріями модальності, (за Г. фон Гельмгольцем (1821¬1894), яка є продовженням класичної класифікації відчуттів, оскільки модальності виділяються за відповідними органами чуття — зорова, слухова, дотикова тощо;

— на основі типу енергії адекватного подразника для відповідних рецепторів, за В. Вундтом (1832–1920), тобто відчуття поділяються на світлові, механічні (у тому числі звукові, тактильні, вестибулярні), хімічні, електричні, термічні;

— за критеріями об’єктивної (соматичної) локалізації рецепторів і суб’єктивної локалізації відчуттів, за Ч. Шеррінгтоном (1861–1952) — дистантні й контактні;

— за категорією субмодальності за Г. Хедом (1861–1940), — протопатичні й епікритичні.

2. Види відчуттів

Залежно від подразників, що їх викликають, і тих аналізаторів, які пристосовані до їх сприймання відчуття поділяють на три групи:

1. Екстероцептивні (від лат. еxter — зовнішній) — подразник міститься поза людиною. До них належать:

зорові — відчуття світла і кольору, що виникають унаслідок дії променів світла на сітківку ока. Завдяки зоровим відчуттям людина отримує 90 % інформації про навколишній світ: вона пізнає освітленість, колір речей, їх розміри, пропорції, конструкцію, об’єм, розміщення в просторі. За допомогою зору людина може розрізняти до 180 кольорових тонів і більш 10000 відтінків між ними. Колір впливає на емоційний стан людини. Наприклад, чорний пригнічує, ускладнює орієнтування. Зелений діє заспокійливо, блакитний породжує позитивні емоції, червоний збуджує почуття тривоги.

Відчуття кольору характеризується тоном (зумовлюється довжиною діючої світлової хвилі), яскравістю (ступінь наближення до білого кольору: чим ближчий до білого, тим яскравіший і світліший), насиченістю (ступінь наближення до спектрального кольору).

Безпосередньо світлочутливими елементами є зорові рецептори

— палички й колбочки. Перші з них мають високу чутливість, але не спроможні реагувати на кольори, вони забезпечують зір у сутінках. Звідси приказка: «У темряві всі коти сірі». Другі характеризуються низькою чутливістю, працюють лише в разі високої освітленості, але забезпечують кольоровий зір.

Щоб запам’ятати, що «палички» — це орган нічного зору, а «колбочки» — денного, треба згадати, що вночі легше йти з палицею, а з колбочками працюють в лабораторії — удень.

Колбочкова і паличкова світлосприймачі сітківки мають неоднакову і спектральну чутливість, що виявляється у зміні співвідношення щодо яскравості в денний і сутінковий або нічний час. Так, колбочковий зір найчутливіший до випромінювання з довжиною хвилі 554 нм, а паличковий — 513 нм. При денному світлі найяскравішим є жовтий, потім фіолетовий, зелений, червоний, найтемніший — синій кольори.

Якщо б повітря було абсолютно чисте, то ми б змогли побачити полум’я свічки на відстані 27 км. Пара та пил дуже погіршують видимість предмета, тому звичайне вогнище практично помітно лише за 6–8 км, світло кишенькового ліхтарика — 1,5 км, вогник сигарети — за 0,5 км.

Слухові — відчуття шумів і тонів, які викликаються неперіодичними повітряними коливаннями. Вони виникають як результат дії звукових хвиль на кортіїв орган — рецепторний апарат слухового аналізатора. Людина може сприймати звуки з частотою коливання від 16 до 20000 Гц. Слухові відчуття становлять підґрунтя здатності людини до оволодіння мовою, за допомогою слуху здійснюється контроль власної і чужої мови.

У слуховому відчутті розрізняють три поєднані між собою прояви, а саме:

висота звуку, яка визначається довжиною повітряної хвилі або кількістю коливань на секунду: чим довша хвиля, тим нижчий звук (наприклад, у скрипалів звуковисотний слух розвинутий набагато сильніше, ніж у піаністів тому, що гра на скрипці потребує більшої слухової чутливості, ніж гра на фортепіано);

його гучність, сила звучання, яка визначається амплітудою повітряної хвилі: чим більша амплітуда, тим гучніший звук;

тембр звуку — це якість звуку, його «забарвлення», пов’язане з розподілом енергії його спектру вздовж частотної осі (наприклад, досвідчені льотчики на слух легко визначають кількість обертів двигуна. Вони вільно відрізняють 1300 від 1340 обертів за хвилину. Нетреновані люди уловлюють різницю тільки між 1300 і 1400 обертам).

Нюхові — відчуття запахів викликаються пахучими речовинами, що діють у газоподібному стані на нюховий аналізатор.