Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

Порівняйте функції письмового та усного мовлення. Зробіть висновок про те, який вид мовлення має ширшу функціональність.

Завдання 11

Складіть кросворд із 10 слів, використовуючи прізвища науковців, які досліджували мовлення, та поняття теми «Мовлення».

Завдання 12

Подайте у вигляді структурної схеми зміст мовлення як пізнавального психічного процесу.

---

Методики діагностики мовлення

---

Аудіювання мовлення. Побудова індивідуального профілю аудіатора (слухача)

Процес аудіювання є провідним серед решти видів мовленнєвої діяльності. Він охоплює слухання та одночасне розуміння озвученого мовлення, є найчастішим у використанні (до 45 % загального часу). Аудіювання може бути частковим, неповним, задовільним, відмінним, незадовільним. Це залежить від багатьох факторів: ступеня знання мовної системи, форми подачі мовленнєвої інформації, цікавості й важливості теми, наявності звукових завад в довкіллі, індивідуально- психологічних особливостей аудіатора, розвитку у нього таких важливих для аудіювання психічних процесів як пам’ять та увага. Експериментально було доведено, що 70–80 % інформації може бути втрачено через неврахування вищезазначених аспектів.

Гарний слух, зацікавленість у темі, добре розвинене мовлення, відсутність зовнішніх завад, правильна організація мовлення мовця, достатньо стійка увага, достатній обсяг оперативної пам’яті, сприятливі особистісні особливості — усі ці показники покращують аудіювання та сприяють зменшенню втрат інформації.

З метою визначення індивідуальних особливостей аудіювання використовується метод «Побудови профілю слухача», що дозволяє проаналізувати свої власні недоліки. Для цього екзаменовані відповідають на запитання щодо різних аспектів аудіювання і відмічають графічно їх знаходження на осях. Вісь абсцис містить номера питань, вісь ординат — відповіді на них за розгорнутій шкалі від +3 до -3 балів, яка відповідає ступеню оцінки: +3 притаманне мені, +2 достатньо притаманне мені, +1 інколи проявляється, — 3 ніколи не може бути, — 2 зазвичай не трапляється, — 1 майже не трапляється, 0 — не знаю. В ідеальних варіантах графік набуває такого вигляду (рис. 2):

Список запитань до аудіатора:

1. Чи легко я відволікаюся під час слухання?

2. Чи не вдаю я, що слухаю?

3. Чи не слухаю я просто із ввічливості?

4. Чи не мрію я, коли співрозмовник повільно говорить?

5. Чи слухаю я, коли слухання мені набридло?

6. Чи часто я перебиваю співрозмовника?

7. Можливо, я не слухаю, а обдумую свою відповідь?

8. Чи не роблю я передчасних висновків?

9. Чи намагаюсь я в пам’яті зберегти основні факти?

10. Чи займаю я негативну позицію до мовця?