Розділ «Чарльз Енел Нова психологія»

Всі рухи, від обертання небесних тіл до падіння листя, беруть свій початок у Вічному Розум і відбуваються це за допомогою електрики. Таким чином, Розум є абсолютна досконалість всіх субстанцій буття. Він володіє самостійним рухом як своїм вищим атрибутом. У цій якості, він повністю протилежний іншим речовинам, які, самі по собі, є нерухомими. Розум або дух контролює все. Розум є непроникним, невидимим і вічним.

Глава 22

Наука

За своєю природою, наука є природною. Вона не може бути ідеалістичною спіритуалістичною, або матеріалістичною. Наука прагне дізнатися факти і логічні слідства, які з них випливають, заздалегідь не віддаючи переваги тій чи іншій системі поглядів. «

У науки не повинно бути бажань чи забобонів. Головною її метою має бути істина», —

стверджує Гроув.

Можна також навести висловлювання Гекслі:

«Сучасна наука наша дорогу в твори наших кращих поетів, і навіть трудівники пера неусвідомлено вловлюють її дух. Наукові методи допомагають їм створювати свої найкращі роботи. Я вірю, що, завдяки дії науки, на наших очах поступово відбувається велика інтелектуальна революція — більш велика ніж все, чого бачив світ. Наука вчить нас, що вищі докази, на які ми можемо покладатися — це спостереження і експеримент, а не авторитет, і що ми повинні робити висновки про цінність свідчень. Наука створює міцну і живу віру в існування незмінних моральних і фізичних законів. Можливо, що підпорядкування цим законам — вища мета для кожної інтелектуальної істоти».

Франческо Реді не обтяжував себе спекулятивними міркуваннями. Він експериментально атакував конкретні приклади того, що вважалося «спонтанним зародженням життя». Ось що він стверджує:

«Я беру мертвих тварин або шматки м’яса, і залишаю їх на відкритому повітрі в жарку погоду. Через кілька днів, вони вже кишать хробаками. Ви стверджуєте, що їх виробляє мертва плоть. Але якщо я залишаю точно таке ж м’ясо в щільно закритій посудині, там не з’являється жодного черв’яка, хоча мертва субстанція розкладається точно таким же чином. Очевидно, що хробаки не виникають через розкладання м’яса. Причина їх появи — щось, чого не дає проникнути кришка. Але кришка не закриває доступ для повітря або вологи. Щось, про що йде мова, має існувати у формі твердих частинок — занадто великих, щоб проникнути через кришку. Я недовго залишався в подиві з приводу того, що це за частинки. Залучені запахом м’яса, мухи рояться біля закритої судини. Вони відкладають яйця, з яких негайно з’являються черв’яки. Отже, ми приходимо до неминучого висновку: м’ясо не створює черв’яків. Черви з’являються з яєць, які мухи переносять по повітрю».

Ці експерименти виглядають по-дитячому простими. Залишається тільки дивуватися, чому ніхто не подумав про них раніше. Будучи простими, тим не менше, ці експерименти гідні самого ретельного вивчення. Всі експериментальні роботи, проведені на задану тему, слідували моделі, запропонованої італійським філософом. Результати цих експериментів були тими ж самими, незалежно від природи матеріалів, які він використовував. Не чудово чи припущення Реді про те, що і в інших випадках удаваного зародження життя з мертвої матерії справжнє пояснення — це попадання живих мікроорганізмів в мертву матерію ззовні. Таким чином, гіпотеза про те, що жива матерія з’являється в результаті дії раніше існуючої живої матерії, приймає певну форму і отримує право на існування.

Постійним характером володіють не конкретні живі форми, а процес, за рахунок якого і утворюється космос. Форми мають тимчасовий характер. Що стосується тваринного світу, одна з найбільш характерних особливостей цього космічного процесу — боротьба за існування, змагання всіх з усіма. Результатом цієї боротьби є відбір — тобто, виживання форм, найбільш пристосованих до умов конкретного моменту. Вони виходять з боротьби переможцями. Виживаючи, вони доводять свою пристосованість для виживання.

Незважаючи на різноманітність, яке може бути присутнім в організації, в житті розуму повинні проявитися якості абсолютної єдності. Безсумнівно, закони мислення залишаються тими ж самими у всьому Всесвіті.

Ми можемо продемонструвати безперервну шкалу поступового фізичного розвитку органу думки, від самого нижчого тваринного до самого вищого людини. Те ж саме можна сказати про розвиток психічних і ментальних якостей. Ні морфологія, ні хімія, ні інша дисципліна не виявила суттєвої різниці між мозком людей і мозком тварин. Якими б значними не були відмінності, вони, по суті, являють собою різницю в ступені. Цим пояснюється невдача всіх спроб вчених, навіть у наш час, відкрити характеристики або відмінності, що дозволяють людині претендувати на особливе місце або особливу класифікацію в природній історії.

Ось фрагмент виступу Вільяма Макдугла, професора психології з Гарварду, яке він виголосив на засіданні Британської асоціації сприяння прогресу науки в Торонто:

«Тридцять чи сорок років тому, коли я тільки почав займатися наукою, потрібно було мати значну моральну мужність, щоб наполягати на тому, що природа людини служить певній мети. У той час, грандіозна хвиля наукового матеріалізму тільки що минула свою вищу точку. Це були дні Спенсера і Гекслі, Кліффорда і Тіндейла, Ланга і Вейсмана, Верворма і Бейна. Вчені описували нам світ і все живе як одну величезну і детерміновану механічну систему. Здавалося, що у людини лише два вибори. З одного боку — наука і універсальний механізм, з іншого — гуманізм, релігія, містицизм і забобони».

«Проте, наші уявлення змінилися. Всесвіт, який перш представлявся сферою чистої механіки, з вічними і твердими атомами і універсальним еластичним ефіром, зараз представляється нам плутаниною і плутаниною різних явищ, які змінюються і зникають, подібно фігурам в калейдоскопі. Атоми в колишньому розумінні зникли, ми звели матерію до енергії. І жодна людина не може сказати, що являє собою енергія, крім того, що вона дає можливість зміни і подальшої еволюції».

«У сфері психології, механічна впевненість дев’ятнадцятого століття йде, по мірі того, як ми все повніше усвідомлюємо складність живого організму і його здатність до компенсації, саморегуляції, відтворенню та ремонту».

«У сфері загальної біології, ми бачимо банкрутство механічного неодарвінізму перед обличчям проблем еволюції, походження варіацій і мутацій, домінування розуму на пізніших стадіях еволюційного процесу, а також вказівки на цілеспрямованість розвитку життя навіть в нижчих формах. Види володіють чудовою стійкістю в поєднанні з пластичністю, що переважає в сфері життя, природний аналог якої — цілеспрямованість рішучої особистості».

Сер Олівер Лодж каже, що з усіх вчених, тільки фізики займалися вивченням ефіру. Його ігнорували хіміки, про нього ніколи не замислювалися фізіологи або біологи. Тим не менш, ефір являє собою реальність нашого Всесвіту. Він може мати свої хімічні та біологічні функції, крім тих функцій, які відомі фізикам. Ми знаємо про взаємодію ефіру з такими явищами, як світло, електрику і магнетизм. Ми починаємо бачити його зв’язок з еластичністю, зчепленням і гравітацією. Ми поступово усвідомлюємо, що значна частина енергії у Всесвіті (і, безсумнівно, вся потенційна енергія) належать йому, а зовсім не матерії. Матерія атомів — це одне, ефір — інше. Вони можуть бути пов’язані, і сполучною ланкою виступає електрика. Але якщо ми коли-небудь об’єднаємо їх і почнемо розглядати як різні прояви однієї і тієї ж сутності, немає ніяких сумнівів в тому, що є більш фундаментальним. Ефір є фундаментальним. Можливо, що електричні заряди складаються з модифікацій ефіру.