Розділ «МОДУЛЬ І. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ ЖИТТЯ»

Ці потреби породжують основне протиріччя дошкільного віку:

дитина є членом суспільства і поза ним жити не може, основна її потреба - жити разом з оточуючими людьми, але дитина ще не розвинена так, щоб це здійснити: її життя проходить в умовах опосередкованого (через гру), а не прямого зв'язку зі світом.

Протягом дошкільного віку в психіці дитини виникають особливо важливі для її подальшого життя психологічні новоутворення:

1) починає розвиватися творча діяльність, яка виражається у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати нове. Проявляється це в конструкційних іграх, технічній і художній творчості;

2) пізнавальні психічні процеси починають працювати в режимі єдиної інтелектуальної діяльності, проявляється об'єднання зовнішніх і внутрішніх дій;

3) виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка;

4) дитиною усвідомлюються норми і правила. Вони починають керувати її поведінкою, перетворювати її дії на довільні та морально регульовані вчинки;

5) виникають первинні моральні настанови, передусім розрізнення того, що є добрим і поганим;

6) дитина вже не може жити у безладі. Все, що бачить, вона намагається впорядкувати, збагнути закономірні відношення навколишнього світу, що є свідченням виникнення первинного, хоча ще схематичного дитячого світогляду.

До особливостей розвитку мовлення в дошкільному віці належать наступні:

1) діти засвоюють мову дуже швидко, їхній словниковий запас зростає не тільки за рахунок іменників, а й дієслів, займенників, прикметників, числівників до 2500-3500 слів (у 6 років);

2) оволодівають умінням з'єднувати слова у речення за законами граматики, у 4-5-річному віці без спеціального навчання засвоюють елементарні правила граматики і синтаксису рідної мови;

3) розвивається звукова сторона мови, дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови, а також оволодівати різними модифікаціями темпу та сили голосу, дикцією та виразністю мовлення;

4) з'являється оригінальне словотворення. Наприклад, "Від м'ятних цукерок у роті сквознячок", "Бабуся! Ти моя найкраща любов-ниця", "Пішли в ліс заблуждатися" "Покладіть мені на голову холодний мокрес!" і т.д.;

5) діти самостійно придумують казки, розповіді, коротенькі віршики, "дражнилки", використовують різноманітні виражальні засоби, зацікавлено сприймають чужі аргументи, докази й самі ними користуються.

Практична частина роботи

Найпершу психічну властивість, яку можливо визначити у дитини - це її тип темпераменту, оскільки він є вродженим і не змінюється протягом життя. Дуже важливо знати тип темпераменту дитини для того, щоб враховувати психофізіологічні властивості в її розвитку, навчанні та вихованні особливо в умовах праці вчителем технологій.

Одним з методів визначення типу темпераменту є метод Б. Й. Цуканова. Це один з небагатьох методів в експериментальній психології, який дозволяє об'єктивно, коректно і досить точно вимірювати та кількісно визначати тип темпераменту людини, похідні від нього якості індивіда, а також розраховувати біологічні цикли індивіда, ризик хвороб, індивідуальні періоди сну та неспання тощо (про це докладніше можливо дізнатись у книзі Б. Й. Цуканова "Час у психіці людини"[46]).

Опис та ідея методики

Український психолог Б. Й. Цуканов встановив, використовуючи відому ще з кінця XIX століття методику відтворення часових проміжків малої тривалості (кілька секунд) у слуховому, моторному та зоровому аналізаторах, що представникам різних типів темпераменту властиві закономірні "помилки", тобто відхилення у точності відтворення заданих проміжків часу. Йому вдалося довести залежність помилки відтворення від типу темпераменту. Саме на цій основі ним було розроблено об'єктивний метод визначення типу темпераменту, яким може оволодіти кожний психолог і педагог, але за умов дотримання певних правил.