Розділ «МОДУЛЬ І. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ НА РІЗНИХ ВІКОВИХ ЕТАПАХ ЖИТТЯ»

1. Розвиток психічних функцій здійснюється нерівномірно в часі (то швидше, то сповільнюється) і асинхронно (якщо розвиток одних функцій прискорюється, то в той же час розвиток інших стає повільнішим).

2. Закон метаморфози: розвиток не зводиться лише до кількісних змін; це ланцюг якісних змін, перетворення змін кількісних у якісні.

3. Закон нерівномірності: різні психічні функції та сторони особистості дитини мають свій оптимальний (сенситивний) період розвитку.

4. Закон розвитку вищих психічних функцій: вищі психічні функції спочатку виникають як форма колективної поведінки, а лише потім вони стають внутрішніми індивідуальними функціями самої дитини.

Кожна людина проходить однакові вікові етапи психічного розвитку, але при цьому переживає їх індивідуально, оскільки має свої особливості нервової системи, розумові здібності, фізичні властивості й т.д.

Будь-який віковий етап психічного розвитку людини характеризується провідною діяльністю, психологічними новоутвореннями, соціальною ситуацією розвитку та кризою.

Провідна діяльність - це діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на певному етапі розвитку її особистості. Провідна діяльність не виникає одразу. Вона з'являється поступово. Діяльність, яка була провідною на попередньому віковому етапі, залишається, але вже не призводить до психологічних новоутворень.

Психологічні новоутворення - це психічні та соціальні зміни, які вперше виникають на певному віковому етапі, визначають свідомість людини, її ставлення до середовища, її внутрішнє і зовнішнє життя, перебудовують весь хід психічного розвитку. Новоутворення формуються в кінці вікового періоду.

Соціальна ситуація розвитку - своєрідні, специфічні, єдині та неповторні для кожного віку взаємини між людиною та її соціальним оточенням. Ці взаємини відбуваються через провідну діяльність вікового етапу.

Вікова криза - це період у житті людини, коли протягом відносно короткого часу, відбуваються різкі й суттєві психологічні зрушення та зміни особистості, а розвиток набуває бурхливого, стрімкого, кризового відтінку.

Людська психіка не розвивається лише за рахунок дозрівання мозку. Існують рушійні сили психічного розвитку людини. У кожній теорії психічного розвитку людини, які розроблені науковцями психологами і які ми розглянемо у практичній частині вивчення цієї теми, є різні версії щодо рушійних сил.

Наприклад, Л. С. Виготський вважав, що головною рушійною силою психічного розвитку людини є навчання. При цьому він зазначав, що навчання ще не є розвитком. Воно повинне бути правильно організоване: орієнтуватись на нові можливості дитини, забігати наперед розвитку. За таких умов навчання створює "зону найближчого розвитку" - відстань між рівнем актуального розвитку (завдання, які дитина вже може вирішити самостійно) та рівнем можливого розвитку (завдання, які дитина може вирішувати під керівництвом дорослих).

Інший науковець-психолог, Г. С. Костюк, розглядав у якості рушійних сил психічного розвитку людини суперечності (протиріччя), які виникають в її житті. При чому вони спочатку виникають як зовнішні (які ще не є рушійною силою), а потім в процесі інтеріоризації (перетворення зовнішнього у внутрішнє) перетворюються у внутрішні суперечності, які вже стають джерелом активності індивіда, спрямованої на їх розв'язання через вироблення нових способів поведінки.

У своїй теорії Г. С. Костюк виділив три типи суперечностей:

1) основна внутрішня суперечність - розходження між новими потребами та досягнутим рівнем оволодіння засобами їх задоволення;

2) загальна суперечність - між тенденцією до постійності, інертності, стійкості та бажанням до зміни, руху, розвитку; 3) соціальна суперечність - між досягнутим рівнем психічного розвитку та місцем людини, яке вона займає у суспільстві.

Вирішення суперечностей породжує нові суперечності, таким чином, забезпечується постійний психічний розвиток людини.

Практична частина роботи

Для того щоб вивчити, розвинути розуміння, "відчуття" та вміння застосовувати психолого-педагогічний досвід відомих науковців психологів й педагогів різних часових вимірів історії людства щодо розуміння процесу розвитку психіки людини, людини як особистості й професіонала, особливостей розвитку навчання та виховання учнів, у даній роботі пропонується провести "рефлексивний історико-ро-льовий тренінг", автором якого є В. В. Рибалка. Тренінг є дещо змінений та адаптований для підготовки вчителів за напрямком "технологічна освіта" .

В основі тренінгу покладена техніка дебатів. Учасники намагаються довести певну теорію психічного розвитку людини протягом її життя.