Підстави виникнення господарських зобов'язань передбачені ст. 174 ГК України. Відповідно до цієї статті господарські зобов'язання виникають:
• безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акта, який регулює господарську діяльність;
• з акта управління господарською діяльністю;
• з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але не суперечать йому;
• внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту чи суб'єктом господарювання, придбання чи збереження майна суб'єкта чи суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
• у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності;
• у результаті інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Умови припинення господарських зобов'язань
Загальні умови припинення господарських зобов'язань викладені в ст. 202 ГК України. Згідно з цією статтею господарське зобов'язання припиняється у разі:
• виконання, яке проведено належним чином;
• зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання;
• у разі поєднання управненої та зобов'язальної сторони в одній особі;
• за згодою сторін;
• через неможливість його виконання;
• у випадках його розірвання чи визнання недійсним за рішенням
суду;
- в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Більшість зобов'язань припиняється їх виконанням. Одначе припинення зобов'язань може бути обумовлено не будь-яким, а саме належним його виконанням, тобто таким, яке відповідає умовам зобов'язання, вимогам закону та інших правових актів, а в разі відсутності таких вимог і умов - іншим вимогам, які зазвичай висуваються. Належне виконання - це таке виконання коли досягнуто мету, заради якої виникло зобов'язання. Якщо зобов'язальна сторона мала два або декілька зобов'язань, за якими вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), і належним чином виконала хоча б одне - то господарське зобов'язання вважається виконаним. В альтернативному зобов'язанні боржник повинен вчинити для кредитора одну із декількох дій, які передбачені чи законом, чи договором. При цьому альтернативне зобов'язання, незважаючи на множинність предмета, - єдине зобов'язання.
Зарахування зустрічної однорідної вимоги як спосіб припинення зобов'язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав чи виконання яких можна вимагати в один і той же час, вони взаємно погашають один одного повністю (якщо суми зустрічних зобов'язань рівні) чи частково (якщо суми зустрічних зобов'язань різні). Зарахування повинно бути проведене за заявою однієї зі сторін, за наявності трьох умов у сукупності: зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно у двох зобов'язаннях; однорідність предмету зобов'язання; настання строку виконання за цими вимогами. Не допускається зарахування вимог, за якими за заявою іншої сторони належить застосувати строк позовної давності і цей строк вийшов. Крім цього, не можна вимагати зарахування зобов'язання, за яким вийшов строк позовної давності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господарське право України» автора Несинова С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підстави виникнення господарських зобов'язань“ на сторінці 1. Приємного читання.
