Ст. 315 ГК України, яка регулює порядок вирішення спорів щодо перевезень, а саме ч. 1, встановлює претензійний порядок врегулювання спорів. До пред'явлення позову перевізнику повинна бути пред'явлена претензія. У випадку недотримання цього порядку позови відповідних осіб до перевізника не підлягають розгляду в судовому порядку. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо виплати штрафів та премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію та повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а стосовно претензій щодо перевезень, які здійснюються перевізниками різних видів транспорту за одним документом, - протягом шести місяців, претензії щодо виплати штрафів чи премій - протягом сорока п'яти днів.
Спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють перевезення на окремих видах транспорту, визначають початок перебігу претензійних строків, а також особу, яка має право пред'являти претензію до перевізника та порядок їх пред'явлення.
Так, наприклад, право на пред'явлення претензій та позовів до залізничного перевізника згідно зі Статутом залізниці України, а саме ст. 130, має право:
• у випадках втрати вантажу - вантажовідправник (за умови пред'явлення вантажної квитанції та документів, які підтверджують кількість та вартість вантажу), а також вантажоодержувач (за умови пред'явлення вантажної квитанції з позначкою станції про те, що вантаж не прибув, а також при наявності документів, які свідчать про кількість та вартість вантажу);
• у випадках недостачі чи пошкодження вантажу - вантажоодержувач (за умови надання накладної, комерційного акта та документа, який підтверджує кількість та вартість вантажу);
• у випадках прострочення при доставці вантажу - вантажоодержувач (за умови надання накладної).
Якщо претензія відхилена або відповідь на неї не була отримана в строки, вказані вище, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з моменту отримання відповіді чи закінчення строку, який встановлений для відповіді.
Договір транспортного експедирування
Відносини транспортної експедиції врегульовані ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1.07.2004 р.
Відповідно до цих нормативно-правових актів за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Предмет договору транспортного експедирування - це виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлюються такі види транспортно-експедиторських послуг:
• забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), які укладені відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС";
• фрахтування національних, іноземних суден, залучення інших видів транспорту забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;
• здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;
• ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;
• організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
• організація експертизи вантажів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Господарське право України» автора Несинова С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок вирішення спорів щодо перевезень“ на сторінці 1. Приємного читання.
