Державна служба фінансового моніторингу України
Згідно з Указом Президента України "Про Положення про
Державну службу фінансового моніторингу України" від 13.04.2011 року № 466/2011 Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі – Міністр).
Держфінмоніторинг України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Основні завдання Держфінмоніторингу України
Основними завданнями Держфінмоніторингу України є: 1) реалізація державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також внесення пропозицій щодо її формування; 2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму; 3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
Адміністративно-правове регулювання банківської діяльності
Адміністративно-правове регулювання – це сфера діяльності виконавчих та розпорядчих органів і суспільні відносини управлінського характеру, що складаються у цій сфері. Адміністративно-правове регулювання банківської діяльності забезпечується за допомогою спеціального державно-правового механізму, який складається, по-перше, з організаційно- структурних формувань, по-друге, з адміністративно-правових засобів впливу на відносини, що складаються в даній сфері.
Організаційно-структурні формування
Організаційно-структурні формування – це виконавчо-розпорядчі органи держави і місцевого самоврядування, наділені управлінськими повноваженнями у сфері банківської діяльності. На практиці відомі два види таких органів: а) спеціально створені для реалізації державної політики у сфері питань розвитку банківської діяльності; б) такі, що регулюють банківську діяльність поряд з іншими функціями.
Адміністративно-правові засоби
Адміністративно-правові засоби – це, передусім, акти управління, призначені для регулювання відносин у сфері банківської діяльності. До них належать: Конституція (Основний Закон) України; загальні закони; спеціальні закони; укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України; нормативні акти Національного банку України; локальні акти кредитно-фінансових установ; міжнародні правові акти, звичаї та стандарти; банківські правила і звичаї.
Визначальне місце в правовому регулюванні банківської діяльності належить, звичайно, спеціальним законам. В Україні їх два – Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121 та Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679.
Національний банк України
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністративне право України» автора Бурбика М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна служба фінансового моніторингу України“ на сторінці 1. Приємного читання.
