Правовий режим використання, відтворення і охорони вод та атмосферного повітря в Україні.

Екологічне право

Атмосфера виконує багато різних функцій у біосфері і без чистого атмосферного повітря не може існувати якісне життя.

Правова охорона атмосферного повітря забезпечується законами України "Про охорона атмосферного повітря" та "Про охорону навколишнього природного середовища", а також іншими актами національного законодавства. Предметом атмосфероохоронного законодавства є регулювання відповідних відносин з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, зміцнення порядку і законності у цій сфері (ст. 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони за своїми фізичними характеристиками істотно відрізняється від інших природних ресурсів. Ця специфіка зумовлює особливості правової охорони атмосферного повітря. По-перше, визначаючи атмосферне повітря як природний ресурс, атмосфероохоронне законодавство на відміну від інших природних ресурсів не встановлює права власності на нього, хоча чинна Конституція України відносить атмосферне повітря до об'єктів права власності українського народу. Але атмосферне повітря не може бути об'єктом права власності, оскільки в силу фізичного стану і специфічних властивостей воно перебуває в постійному русі, який не піддається контролю людини (не маються на увазі його якісні характеристики за кількістю шкідливих домішок, бо це досліджується й контролюється за допомогою екомоніторингу атмосферного повітря), і тому неможливо практично здійснювати повноваження володіння і розпорядження цим природним ресурсом. Отже, існує і проблеми охорони права власності на даний природний об'єкт.

У міжнародному праві атмосферне повітря розглядається як міжнародний універсальний і розподілений природний ресурс:

• універсальний він тому, що значні його маси постійно перебувають над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію окремих держав;

• розподілений він тому, що частина його все ж таки підпадає під юрисдикцію окремих держав і може розглядатися як природний ресурс, що підлягає розподілу, використовується людиною і розміщується на території двох або кількох держав.

Зважаючи на свою універсальність і єдність у глобальному масштабі, атмосферне повітря не належить до національних природних ресурсів, хоча і використовується всіма державами.

По-друге, на відміну від інших природних ресурсів атмосферне повітря як частина довкілля в кількісному вимірі не враховується, водночас нормативно закріплено державний облік шкідливих впливів на атмосферне повітря в Законі України "Про охорону атмосферного повітря" і таким чином законодавчо закріплює принцип правового регулювання впливу людини на атмосферу. Сутність цього принципу полягає насамперед у стандартизації й нормуванні в галузі охорони атмосферного повітря.

По-третє, нормативно встановлена дозвільна система викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки. Так, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами можуть здійснювати тільки за дозволами, які видаються спеціально уповноваженими органами.

По-четверте, в атмосфероохоронному законодавстві переважають охоронні норми. Доля норм, якими регулюються відносини по використанню атмосферного повітря для виробничих та інших потреб відносно невелика. Це зумовлено першочерговою потребою забезпечити належний стан атмосферного повітря.

З метою оцінки стану атмосферного повітря МОЗ України встановлені норми гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і рівні шкідливих впливів на нього. Ці нормативи є єдиним для всієї території України. В необхідних випадках для окремих регіонів можуть встановлюватися більш суворі нормативи.

Діють також нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (ГДВ) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення, а також нормативи ГДВ фізичних та біологічних факторів, затверджені Мін природи України та МОЗ України. Якщо з об'єктивних причин встановлення ГДВ для конкретного населеного пункту неможливе, встановлюються тимчасово узгоджені нормативи викидів (ТУВ).

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлена дозвільна система регулювання викидів в атмосферу, що породжує відповідні правові наслідки. Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі

дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до певної групи (І-ІІІ групи), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, – сім років, об'єкт якого належить до другої групи, – десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, – необмежений.

Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови:

• неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право» автора Аніщенко В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правовий режим використання, відтворення і охорони вод та атмосферного повітря в Україні.“ на сторінці 6. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

  • Предмет та об'єкти екологічного права. Методи, принципи і функції екологічного права.

  • Екологічні правовідносини: зміст та особливосте Поняття про норми екологічного права.

  • Суб'єкти екологічного права. Поняття та види екологічних прав громадян. Обов'язки громадян у галузі екології Правові гарантії екологічних прав і свобод людини й громадянина та способи їх захисту.

  • Тема 2. ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І ПРАВО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

  • Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси та його зміст.

  • Право природокористування: принципи, об'єкти та суб'єкти, правова класифікація видів природокористування.

  • Підстави виникнення та припинення права природокористування.

  • Тема 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

  • Функції державного управління в галузі екології

  • Тема 4. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

  • Класифікація екологічних правопорушень.

  • Тема 5. ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ЇХ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ ТА ОХОРОНІ ДОВКІЛЛЯ

  • Роль діяльності органів внутрішніх справ у забезпеченні законності дій юридичними й фізичними особами в галузі природокористування та охорони довкілля.

  • ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

  • Правовий режим використання, відтворення і охорони вод та атмосферного повітря в Україні.
  • Правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів та тваринного світу.

  • Тема 7. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Й УМОВ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ОСОБЛИВІЙ ОХОРОНІ

  • Правовий режим використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів, рекреаційних зон, виключної (морської) економічної зони та науково цінних природних комплексів.

  • Тема 8. МІЖНАРОДНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО ТА СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

  • Міжнародний організаційний механізм охорони навколишнього середовища.

  • Екологічне співробітництво країн – членів СНД, в тому числі України.

  • Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення.