• реальність (забезпечується наявністю необхідних кваліфікованих кадрів контролерів);
• оперативність, результативність, дієвість (швидке проведення контрольних дій контролюючим органом у разі одержання повідомлень про порушення, запобігання правопорушенням і причинам, що їм сприяли, своєчасне вжиття заходів щодо їх усунення, притягнення у відповідних випадках винних до відповідальності);
• гласність (дає можливість, а у деяких випадках і стає обов'язком доведення результатів контролю до відома громадськості або правоохоронних органів, інших осіб, заінтересованих у результатах контролю).
Контрольна діяльність включає низку послідовних дій, яку можна поділити на три стадії: підготовчу, центральну (або аналітичну) та підсумкову. В свою чергу вони самі наповнюються конкретними стадіями-діями.
На підготовчій стадії:
• 1) обирається об'єкт контролю;
• 2) визначається предмет контролю (встановлюється, що саме слід перевірити);
• 3) встановлюються засоби здійснення контролю;
• 4) підбираються (призначаються) особи, які здійснюватимуть контроль;
• 5) складаються плани його проведення.
На центральній (аналітичній) стадії здійснюється збирання і обробка інформації. Зібрана інформація (часто одержана від різних джерел) аналізується, порівнюється з реальним станом справ на об'єкті, що перевіряється, оскільки інформація, одержана від керівництва такого об'єкта та з інших джерел часто не збігається.
До підсумкової стадії належать такі дії, як:
• 1) прийняття рішення за результатами контролю;
• 2) доведення його до адресата (а в необхідних випадках і до відома громадськості правоохоронних органів, інших осіб, заінтересованих у результатах контролю);
• 3) надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті;
• 4) контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю.
Існують різні види та форми контролю. Залежно від соціально-правової природи та правового статусу суб'єктів, що здійснюють контроль, обсягу та характеру їх повноважень розрізняють: державний контроль (це парламентський, президентський, урядовий, відомчий, надвідомчий, місцевий, судовий), громадський контроль, контроль з боку засобів масової інформації, з боку органів місцевого самоврядування тощо.
Контроль здійснюється у формі перевірок, обстежень, вивчення окремих напрямів діяльності, ревізій та ін.
Контроль слід відрізняти від близького до нього виду державної діяльності – нагляду, хоча у них є деякі однакові риси, їх поєднує єдина мета – забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні, форми здійснення роботи – перевірки, витребування звітів, пояснень тощо, обов'язковість вказівок. Але контроль на відміну від нагляду проводиться повсякденно і безперервно широким колом органів. Нагляд же здійснює єдиний державний орган – прокуратура.
Основне ж, чим відрізняється контроль від нагляду, – це те, що контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного об'єкта (іноді підміняючи собою керівний орган цього об'єкта) і самостійно притягати правопорушників до юридичної відповідальності, в той час як прокуратура позбавлена таких можливостей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління та виконавча влада в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Контроль і нагляд, їх види як способи забезпечення законності та дисципліни у сфері державного управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
