Центральні органи виконавчої влади, їх види, класифікація та правове становище

Державне управління та виконавча влада в Україні

Міністр має право на формування патронатної служби міністра у межах граничної чисельності державних службовців і працівників міністерства та витрат, передбачених на утримання міністерства. Патронатна служба міністра здійснює консультування міністра, підготовку необхідних для виконання завдань міністерства матеріалів, забезпечує зв'язок із посадовими особами інших органів державної влади, організацію зустрічей та зв'язків із громадськістю, засобами масової інформації, а також виконує інші доручення міністра.

До складу патронатної служби міністра можуть бути переведені державні службовці за їх згодою. Державні службовці, які були переведені до патронатної служби міністра з апарату міністерства чи його територіальних органів, після звільнення з її складу поновлюються на попередній посаді або призначаються на іншу рівноцінну посаду в цьому міністерстві. У разі неможливості поновлення державного службовця на попередній посаді або призначення на іншу рівноцінну посаду його може бути призначено за взаємною згодою на іншу посаду в цьому міністерстві.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про державну службу з особливостями, встановленими законом.

Характерною особливістю є те, що працівники патронатної служби міністра не мають права давати доручення державним службовцям та працівникам міністерства.

Для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань міністерства може утворюватися колегія міністерства як консультативно-дорадчий орган, до складу якої входять міністр (голова колегії), перший заступник міністра, заступники міністра, заступник міністра – керівник апарату, можуть входити керівники самостійних структурних підрозділів апарату міністерства, територіальних органів міністерства, а також за згодою представники інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, наукових і навчальних закладів, громадських об'єднань, інші особи. Рішення колегії оформляються протоколом і можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу міністерства.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у міністерстві можуть утворюватись інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Міністерство в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти міністерства підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України в порядку, встановленому законодавством, а накази, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Міністерство, як і інші центральні органи виконавчої влади, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади" від 25 травня 2011 року № 563 створює свої територіальні органи.

Територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців і працівників міністерства та коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідуються, реорганізуються за поданням міністра, Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства діють на підставі положень, що затверджуються міністром. Типове положення про територіальні органи міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України. Структуру територіальних органів міністерства затверджує міністр.

В останній час у зв'язку з впровадженням в Україні Концепції адміністративної реформи йде пошук оптимальної кількості міністерств і взято курс на переорієнтацію їх правового статусу та функціонального змісту їхньої діяльності.

Центральний орган виконавчої влади України (державна служба, державна інспекція, державне агентство), діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів, згідно із законодавством входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в одній чи декількох сферах.

Державна служба, державна інспекція та державне агентство є різновидом центральних органів виконавчої влади, що здійснюють координаційно-функціональну управлінську діяльність здебільшого міжгалузевого та спеціалізованого характеру.

Вони покликані сприяти Уряду та міністерствам реалізовувати державну політику шляхом виконання управлінських функцій міжгалузевого (міжсекторного) характеру.

Центральний орган виконавчої влади у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

• надання адміністративних послуг;

• здійснення державного нагляду (контролю);

• управління об'єктами державної власності;

• внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують і координують їх діяльність;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління та виконавча влада в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Центральні органи виконавчої влади, їх види, класифікація та правове становище“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

  • Форми та методи державного управління

  • Забезпечення законності та дисципліни у сфері державного управління

  • Контроль і нагляд, їх види як способи забезпечення законності та дисципліни у сфері державного управління

  • Контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль)

  • Контроль з боку Кабінету Міністрів України як вищого органу державної виконавчої влади

  • Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади

  • Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів

  • Контроль з боку органів місцевого самоврядування

  • Контроль з боку органів судової влади

  • Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні

  • Основні напрями вдосконалення державного управління згідно з положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні

  • Розділ 2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

  • Види та система органів виконавчої влади

  • Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади, його завдання, структура, порядок формування та повноваження

  • Центральні органи виконавчої влади, їх види, класифікація та правове становище
  • Місцеві органи виконавчої влади, їх система, повноваження та правове становище

  • Особливості аналізу оптимізації центральних органів виконавчої влади в нормативно-правових актах

  • Співвідношення виконавчої влади, державного управління й адміністративного права

  • Розділ 3. ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ІНШІ СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

  • Концепція місцевого самоврядування в Європейській Хартії місцевого самоврядування та Конституції України

  • Система органів місцевого самоврядування

  • Представницькі органи місцевого самоврядування

  • Добровільне об'єднання територіальних громад – важлива складова реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади

  • Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування