Розділ 2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА

Державне управління та виконавча влада в Україні

Основні (конституційні) принципи державного управління:

• розподілу державної влади та самостійності здійснення функціональних повноважень окремими її гілками – відповідно до ст. 6 Конституції України державна (публічна) влада в країні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Кожна із вказаних гілок влади покликана виконувати лише свої функції та повноваження, не підміняючи одна одну. Це принципове положення стосується і державного управління, враховуючи його нерозривний зв'язок з виконавчою владою. Таким чином, зміст даного принципу зводиться до того, що державна влада реалізується через специфічну діяльність відповідних державних органів, які при здійсненні визначених для них законом завдань і функціональних повноважень діють самостійно, водночас тісно взаємодіючи між собою;

• законності – один із об'єктивно необхідних і важливих принципів державного управління, закріплений Конституцією України (ст. 6, 19 та ін.), передбачає повсюдне і неухильне дотримання всіма суб'єктами права вимог Конституції України, законів та інших нормативних актів у сфері виконавчої влади. "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", – наголошується у ст. 19 Конституції України;

• верховенства права (пріоритетності законодавчої регламентації) – у ст. 8 Конституції зазначається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати. Це положення безпосередньо стосується державного управління, враховуючи, що ця діяльність здійснюється в межах чинного законодавства, об'єктивно покликана забезпечувати виконання існуючих законів і повинна бути передусім достатньо врегульована законами, а не підзаконними, зокрема, відомчими нормативними актами. Суб'єкти, які здійснюють державне управління, наділені широкими нормотворчими повноваженнями, але тільки у визначених законом межах. Це характеризує і таку важливу рису державного управління, як його підзаконність;

• демократизму (народовладдя) – закріплений у ст. 5 Конституції України, де зазначається, що носієм суверенітету й єдиним джерелом влади в країні є народ, який здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Цей принцип передбачає гарантовану Конституцією та іншими законами можливість широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у державному управлінні. У ст. 38 Конституції сказано, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також користуються рівним правом доступу до державної служби та до служби в органах місцевого самоврядування;

• соціальної орієнтації (пріоритетності прав і свобод людини в державному управлінні) – ст. З Конституції передбачає, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і свободи людини та їх гарантії. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є основним обов'язком держави;

• рівноправності громадян та національностей – ґрунтується на положеннях ст. 24 Конституції, де проголошується, що громадяни мають рівні конституційні права та свободи й є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У статті 26 Конституції зазначається, що іноземці й особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України;

• поєднання централізованого державно-управлінського впливу з місцевим самоврядуванням – витікає із положень ст. 7 та інших статей Конституції України і певного мірою ототожнюється з принципом демократичного централізму. Він передбачає всебічне і гармонійне поєднання прояву державної волі централізованої системи органів виконавчої влади з інтересами місцевого самоврядування. В Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування, зазначається в ст. 7 Конституції, а ст. 119 Конституції України зобов'язує, зокрема, місцеві держадміністрації забезпечувати взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• позапартійності (департизації) – відповідно до ст. 37 Конституції України не допускається створення та діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах.

До групи інших політико-правових принципів слід також віднести принципи: ринкової спрямованості; гласності; офіційності; підконтрольності законодавчій владі та підзвітності Президенту України; науковості; економічної доцільності тощо.

Допоміжні (організаційно-технічні) принципи державного управління:

• диференціації (розподілу) управлінських функцій;

• відповідальності суб'єктів управління за результати своєї управлінської діяльності в межах визначеної компетенції;

• поєднання галузевих, міжгалузевих і територіальних особливостей та інтересів;

• поєднання лінійних і функціональних засад;

• поєднання колегіальності й єдиноначальності.

До групи допоміжних відносять також такі принципи, як:

• галузевий;

• функціональний;

• лінійний;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державне управління та виконавча влада в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

  • Форми та методи державного управління

  • Забезпечення законності та дисципліни у сфері державного управління

  • Контроль і нагляд, їх види як способи забезпечення законності та дисципліни у сфері державного управління

  • Контроль з боку органів законодавчої влади (парламентський контроль)

  • Контроль з боку Кабінету Міністрів України як вищого органу державної виконавчої влади

  • Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади

  • Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів

  • Контроль з боку органів місцевого самоврядування

  • Контроль з боку органів судової влади

  • Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні

  • Основні напрями вдосконалення державного управління згідно з положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні

  • Розділ 2. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
  • Види та система органів виконавчої влади

  • Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади, його завдання, структура, порядок формування та повноваження

  • Центральні органи виконавчої влади, їх види, класифікація та правове становище

  • Місцеві органи виконавчої влади, їх система, повноваження та правове становище

  • Особливості аналізу оптимізації центральних органів виконавчої влади в нормативно-правових актах

  • Співвідношення виконавчої влади, державного управління й адміністративного права

  • Розділ 3. ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ІНШІ СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

  • Концепція місцевого самоврядування в Європейській Хартії місцевого самоврядування та Конституції України

  • Система органів місцевого самоврядування

  • Представницькі органи місцевого самоврядування

  • Добровільне об'єднання територіальних громад – важлива складова реформування системи місцевого самоврядування та територіальної організації влади

  • Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування