Розділ «Стаття 110. Відповідальність суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа»

1) поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою етнічного чи соціального походження, громадянства, національності, раси, релігії та вірувань, віку, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності, інвалідності або за іншими ознаками;

2) розповсюдження та демонстрування фільмів, розповсюдження та демонстрування яких заборонено відповідно до Закону України "Про кінематографію";

3) поширення пропаганди вживання наркотичних засобів, психотропних речовин;

4) поширення пропаганди жорстокого поводження з тваринами;

5) поширення інструкцій або порад щодо виготовлення, придбання або використання вибухових, наркотичних чи психотропних речовин;

6) поширення інформації, що заперечує або виправдовує злочинний характер комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років в Україні, злочинний характер націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, створює позитивний образ осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працівників радянських органів державної безпеки, виправдовує діяльність радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті;

7) поширення інформації, що містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";

8) поширення інформації, що принижує або зневажає державну мову;

9) порушення більш як на 10 відсотків вимог щодо обсягів європейського та/або національного продукту;

10) порушення встановлених статтею 40 цього Закону вимог щодо мови у сфері аудіовізуальних медіа, крім порушень, передбачених частинами дванадцятою та чотирнадцятою статті 40 цього Закону;

11) порушення радіомовником вимог щодо забезпечення частки пісень державною мовою, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої статті 40 цього Закону, більше ніж на 5 відсотків від встановленої цим Законом частки;

12) поширення інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, без спеціальних попереджень та/або з порушенням часу розповсюдження; порушення вимог частини десятої статті 42 цього Закону щодо нерозголошення інформації про дитину без письмової згоди хоча б одного з батьків або інших законних представників дитини, за винятком випадків, якщо це здійснюється в найкращих інтересах дитини;

13) порушення вимог законодавства України щодо форми, маркування, порядку поширення (розповсюдження), джерел та порядку фінансування агітації, інших обмежень, визначених законодавством для агітації в медіа під час виборів та референдумів, а також порушення вимог законодавства України щодо участі медіа в інформаційному забезпеченні виборів та референдуму;

14) неподання у визначені цим Законом строки заяви про внесення змін до Реєстру (крім змін, які ліцензіат чи реєстрант згідно з цим Законом самостійно вносить до Реєстру відповідно до частини сімнадцятої статті 60, частини дев’ятої статті 64 цього Закону);

15) поширення програм та матеріалів (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних), серед учасників яких є особи, внесені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці;

16) висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах без супроводження повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта);

17) невиконання умов ліцензії, крім вимог до програмної концепції мовлення;

18) відсутність мовлення лінійного медіа упродовж 14 днів поспіль, крім випадків, якщо це спричинено обставинами, які не залежать від волі суб’єкта;

19) відмова у проведенні перевірки;

20) поширення музичних фонограм, відеограм, музичних кліпів, розповсюдження яких заборонено відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про культуру".