РОЗДІЛ VI. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ)

Стаття 371. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання

1. Стягувачам, які пропустили строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

1. Поновлення пропущеного строку слід відрізняти від переривання строку давності для пред’явлення виконавчого листа до виконання (ст. 22 Закону «Про виконавче провадження»). Заява про поновлення строку подається одночасно з пред’явленням виконавчого документа до суду, який видав виконавчий документ або до суду за місцем виконання.

Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк у судовому засіданні, про час і місце якого мають бути повідомленні сторони. Проте їхня неявка не перешкоджає для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. У разі, якщо суд визнає причину пропуску строку поважною, він продовжує строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, про що постановляє ухвалу.

2. Відповідно до ст. 23 Закону «Про виконавче провадження» суд може поновити лише строк для пред’явлення до виконання виконавчого документа, виданого судом. Щодо інших виконавчих документів пропущені строки поновленню не підлягають.

Результати вирішення судом питання про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання фіксуються у відповідній ухвалі суду, яка може бути самостійним об’єктом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.

Стаття 372. Мирова угода в процесі виконання

1. Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

2. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

3. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень цього Кодексу.

1. Відповідно до принципу диспозитивності сторони можуть і у виконавчому провадженні укласти мирову угоду, стягувач має право відмовитися від примусового виконання рішення. Ці дії мають бути відображені у відповідних письмових документах і визнані судом, оскільки вирішення питання про затвердження мирової угоди та відмови від примусового виконання рішення належить до компетенції суду.

Письмова заява про укладення мирової угоди або відмову стягувача від примусового виконання рішення подається державному виконавцеві, який передає її до суду для визнання не пізніше триденного строку.

2. Суд зобов’язаний роз’яснити сторонам наслідки затвердження відмови від примусового виконання рішення чи мирової угоди, бо згідно з пп. 1, 2 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» прийняття судом відмови стягувача від стягнення та затвердження ним мирової угоди між стягувачем та боржником є підставами для закриття виконавчого провадження.

У разі закриття виконавчого провадження припиняється дія арешту майна боржника, скасовуються інші вчинені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії у зв’язку із закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, коли постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження визнається судом незаконною.

Визнаючи мирову угоду чи відмову стягувача від примусового виконання, суд зобов’язаний перевірити чи це не суперечить закону і не порушує права чи свободи інших осіб.

Для того, щоб суд визнав мирову угоду, він має переконатися в її здійсненності. Так, визнаючи мирову угоду про поділ житлового будинку, слід перевірити чи є технічна можливість поділу відповідно до умов мирової угоди.

За результатами розгляду мирової угоди або відмови стягувача від примусового виконання суд постановляє відповідну ухвалу, де вказуються умови мирової угоди, що визнається.

У випадку невизнання відмови від стягнення або мирової угоди суд повинен мотивувати свої висновки про це в ухвалі.

Стаття 373. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання