РОЗДІЛ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

2. Суди повинні готувати цивільні справи до судового розгляду та розглядати їх у встановлені для цього строки. Верховний Суд України звертав увагу суддів на необхідність підвищення особистої відповідальності за своєчасний і якісний розгляд судових справ, маючи на увазі, що згідно із положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повний, всебічний та об’єктивний розгляд справ з додержанням встановлених законом строків є їх обов’язком (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» від 01.04.94 № 3).

У тих випадках, коли законом встановлений строк розгляду справи, що обчислюється з дня надходження заяви, підготовка справи повинна бути закінчена з таким розрахунком, щоб вона була розглянута в цей строк із додержання правил ст. 70 ЦПК про строки вручення повістки про виклик до суду, якщо інше не випливає із закону (наприклад, ст. 277 КУпАП).

Ці строки є невеликими і стимулюють всіх учасників цивільного судочинства належним чином готуватися до справи.

3. Строки розгляду справ, передбачені у ч. 1 коментованої статті є граничними. Продовження цих строків може відбуватися лише за ухвалою суду та з підстав, передбачених законом.

4. 2 коментованої статті передбачає що продовження строків розгляду справи відбувається за наявності одночасно наступних умов:

1) у виняткових випадках. Такими можуть бути будь-які обставини, що утруднюють розгляд справи або роблять його неможливим у встановлений строк: хвороба сторони або судді; велика кількість доказів, які слід дослідити; велика кількість осіб, які беруть участь у справі тощо. Винятковість випадку оцінюють насамперед сторони, адже лише вони вправі звертатися до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи;

2) за клопотанням сторони. З цього випливає, що з власної ініціативи суд не вправі продовжувати строк розгляду справи. Для цього потрібно, що б із клопотанням звернулася хоча б одна з сторін. Інші особи, яку беруть участь у справі, правом заявляти такі клопотання не наділені.

3) з урахуванням особливостей розгляду справи. Ці особливості є індивідуальними. Кожна справа має свої особливості, які суд враховує, плануючи строки її розгляду. Суд повинен враховувати правомірні інтереси осіб, які беруть участь у справі, які не можуть з’явитися до суду в межах встановленого строку розгляду справи з поважних причин (наприклад, у зв’язку із перебування за кордоном). На тривалість розгляду справи може вплинути стан здоров’я учасників процесу тощо.

За наявності усіх цих умов одночасно, суд ухвалою може, але не зобов’язаний, подовжити розгляд справи, однак не більш як на п’ятнадцять днів. Повторне продовження строку розгляду справи недопустиме за жодних обставин.

4. На жаль, доводиться констатувати, що вимоги коментованої статті повністю ігноруються суддями. Переважна більшість справ розглядається більше, як 2 місяці. Непоодинокі випадки, коли справи вирішуються роками. Це обумовлене об’єктивними та суб’єктивними причинами: велике навантаження на суддів; недоукомплектованість окремих судів суддями; недостатнє матеріально-технічне забезпечення судів (наприклад, коли в суді лише один зал обладнано обладнанням для технічної фіксації); навмисні дії зацікавленої сторони, спрямовані на затягування розгляду справи; зрив засідань; неявка учасників процесу; неготовність суддів та інших осіб, які беруть участь у справі до розгляду справи по суті, неналежність підготовки справи до розгляду тощо.

Не сприяє дотриманню строків відсутність юридичної відповідальності за порушення строків розгляду справ. Сторони зацікавлені у результаті вирішення справи, залежать від суддів, тому не бажають сваритися із ними щодо порушення строків їх розгляду. Їхньої думки з приводу продовження строків розгляду справи ніхто не запитує.

Верховний Суд України неодноразово розглядав справи за скаргами на дії (бездіяльність) місцевих судів з однаковим результатом: такі скарги суду не підвідомчі. Рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов’язаних із підготовкою та судовим розглядом справ, перевіркою їх у порядку нагляду, можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному й наглядному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом (Ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 21.04.99 р. // Рішення Верховного Суду України», 2000).

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.02.99 р. // Вісник Верховного Суду України», 1999, № 2).

Однак на наш погляд, сучасне законодавство повинно розвиватися у напрямку посилення відповідальності суддів за виконання покладених на них державою функції. Тому якщо суд всупереч вимог процесуального закону не розглядає справу у встановлений строк, він повинен відповідати за неналежне виконання своїх обов’язків.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді зобов’язані:

• при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

• не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності та ін.

Якщо потрібно зафіксувати факт оскарження дій судді, бажано використовувати письмові скарги. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», строк їх розгляду і вирішення не повинен перевищувати одного місяця.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за: