РОЗДІЛ III. ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Постановлене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, обов’язково мати вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини і викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 «Про судове рішення»).

Разом з тим рішення не повинно мати зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі.

2. У вступній частині рішення зазначається:

— найменування документа. Зазначається, що документ є рішенням та вказується на те, що воно постановляється ім’ям України;

— час та місце його ухвалення. Час ухвалення рішення — це дата його підписання суддею. В рішенні зазначається лише день. Година та хвилини ухвалення рішення не зазначаються. Назва місяця зазначається прописом. Наприклад, 10 лютого 2006 р.

Місце ухвалення рішення — це населений пункт, в якому знаходиться суд, котрий ухвалив рішення. Наприклад, місто Львів.

— найменування суду, що ухвалив рішення. Зазначається повне найменування відповідного суду. Наприклад, місцевий суд Шевченківського районну міста Львова у складі.... за участю

— прізвища та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді);

— прізвища та ініціали секретаря судового засідання;

— імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі. Зазначається повне найменування, прізвища та ініціали усіх осіб, які брали участь у справі та процесуальний статус кожного;

— предмет позовних вимог. Зазначається про що подано позов. Наприклад,... розглянувши позов Одного до Іншого про виділ частки (про визнання права власності, тощо).... Традиційно описова частина завершується словами «Встановив».

3. В описовій частині рішення зазначається:

— узагальнений виклад позиції відповідача. Не зважаючи на те, що у нормі йдеться лише про виклад позиції відповідача, в описовій частині рішення суду зазначається короткий зміст позовних вимог, уточнень до позову, якщо такі були, чи визнав відповідач позов, які є заперечення проти позову та чим вони доводяться;

— пояснення осіб, які беруть участь у справі. Зазначається, хто з осіб які дав пояснення, визнав позов чи заперечив;

— інші докази, досліджені судом. В рішенні описуються, які обставини з’ясовувалися, які засоби доказування досліджувалися судом та їх короткий зміст.

В описовій частині зазначається також чи вживалися судом заходи забезпечення позову.

Описова частина повинна викладатися послідовно.

4. В мотивувальній частині зазначаються:

— встановлені судом обставин і визначені відповідно до них правовідносини. Зазначається, які обставини суд вважає встановленими, висновок про те, які між сторонами виникли правовідносини і як слід вирішити спір;

— мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти. Мотивувальна частина рішення є відображенням аналізу фактичних обставин справ та оцінки доказів судом. Суд повинен навести свої міркування щодо того, які докази підтверджують кожну обставину, яку він вважає встановленою, зазначити, чому він відхиляє ті докази, які цю обставину спростовують. Саме мотивувальна частина рішення дозволяє зрозуміти, чому суд вирішив справу так, а не інакше.