Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Світове співтовариство сьогодні на офіційному рівні визнало той факт, що однією з найбільших загроз національній безпеці країни є використання на її території банківського сектора та інших фінансових установ для вчинення масштабних фінансових злочинів, приховування і відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Кримінальні кола ефективно використовують у своїх цілях традиційну закритість банківської інформації від контролю з боку органів державної влади та прагнення фінансових інститутів будь-що залучити клієнтів.

Як свідчить міжнародний досвід, легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, відбувається не лише через банківський сектор країни, а також з використанням страхових фірм, інвестиційних, пенсійних, благодійних фондів, бірж, дилерських і брокерських фірм, нотаріусів, торговців антикваріатом і предметами розкоші, ігрових закладів, ломбардів та інших установ, які здійснюють фінансові операції.

Проведений аналіз міжнародної і вітчизняної практики з легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, дає змогу виокремити такі моделі легалізації: двофазова, трифазова, чотирифазова і чотирисекторна.

Двофазова модель. Відповідно до цієї моделі основними стадіями легалізації є “відмивання” коштів і повернення їх в обіг. Так, П. Бернасконі відносить ці стадії відповідно до першого і другого рівня.

Перший рівень являє собою “відмивання” коштів, отриманих безпосередньо від вчиненого злочину. “Відмивання” першого рівня здійснюється за допомогою обміну коштів на купюри іншого номіналу або інші види валют. На цій стадії здійснюються короткострокові операції.

На другому рівні здійснюються середньострокові і тривалі операції, за допомогою яких попередньо відмитим коштам зовнішньо надається видимість отримання їх із законних джерел і відбувається введення в легальний економічний обіг. Відповідно до цього підходу, П. Бернасконі розрізняє країни вчинення основного злочину, які стали джерелом доходів, і країни “відмивання” коштів.

Отже, основна проблема зводиться до переведення великих незаконно отриманих готівкових коштів або іншого майна в фінансові інструменти або інші види майна, якими можна було б легко керувати.

Трифазова модель відмивання коштів є найпоширенішою і передбачає виокремлення в єдиному процесі легалізації таких стадій: розміщення, розшарування та інтеграція коштів.

Під розміщенням необхідно розуміти фізичне розміщення готівкових коштів у мобільні фінансові інструменти, які є територіально віддаленими від місць їх походження. Розміщення здійснюється як у традиційних, так і в нетрадиційних фінансових установах, роздрібній торгівлі або повністю за межами країни.

Друга стадія — розшарування коштів, тобто відокремлення незаконних доходів від джерел їх походження за допомогою здійснення цілої низки фінансових операцій, які спрямовані на маскування сліду цих доходів. Якщо розміщення великих сум доходів пройшло успішно, тобто їх не було виявлено ні банком, ні органом фінансової розвідки країни або правоохоронними органами, то викрити подальші дії з відмивання коштів стає набагато складніше. Різноманітні фінансові операції нашаровуються одна на одну з метою ускладнити роботу правоохоронних органів з виявлення незаконних фондів, які підлягають конфіскації.

Завершальна стадія в процесі легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, — це інтеграція. Вона безпосередньо спрямована на створення зовнішньої видимості законності отримання коштів, здобутих злочинним шляхом. Після процесу розшарування постає завдання створити видимість достовірності при поясненні походження джерел коштів та іншого майна, яке перебуває у володінні особи. Під час інтеграції відмиті кошти найчастіше у вигляді інвестицій знову повертаються в економіку. Таким чином, вони входять у банківську систему у вигляді чесно заробленого доходу. Якщо сліди відмивання коштів не були виявлені на двох попередніх стадіях, то відокремити законні кошти від незаконних дуже важко. Виявити відмивання коштів на цій стадії можна лише за допомогою агентурної роботи.

Чотирифазова модель. Цей підхід до структурування процесу легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, використовують експерти ООН. Основними стадіями процесу легалізації є такі:

1. Звільнення від готівкових коштів і перерахування їх на рахунки підставних (фіктивних) осіб. При цьому дотримується тільки одна умова: посередники повинні мати власні рахунки в банках. Сьогодні спостерігається тенденція до пошуку посередників, які мають вихід на міжнародні банки.

2. Розподіл коштів. Вони реалізуються за допомогою скуповування банківських платіжних документів та інших цінних паперів. На цій стадії створюється мережа інформаторів, які можуть повідомляти правоохоронні органи про незаконний обіг грошової маси, розподіл готівкових коштів досить часто здійснюється в пунктах з обміну валюти, казино і нічних клубах.

3. Маскування слідів вчиненого злочину. Перед особою, яка легалізує кошти, на цій стадії стоять такі завдання: вжити всіх можливих заходів для того, щоб стороння особа не дізналася, звідки отримано кошти і за допомогою кого вони розподілені в ті чи інші установи або організації. З метою виконання цього завдання, як правило, здійснюють такі заходи:

• відкриття рахунків у банках, що зазвичай розташовані далеко від місця роботи і проживання осіб, які вчиняють цей вид злочину;

• переказ грошових коштів у країну проживання з-за кордону, але вже легально з нових рахунків фірм або інших установ;

• використання підпільної системи банківських рахунків.

4. Інтеграція грошової маси. На цій стадії особи, які найчастіше діють у складі організованих груп і злочинних організацій, інвестують легалізовані капітали у високоприбуткові галузі і сфери економіки країни.

Чотирисекторна модель легалізації коштів запропонована швейцарським спеціалістом К. Мюллером. У рамках цієї моделі виокремлюють сектори і пов’язані з ними стадії відмивання коштів. Критеріями для виокремлення є: легальність / нелегальність операції і країна вчинення основного злочину / країна відмивання коштів.