Розділ «Частина ІІІ Теорія, методологія і практика розслідування злочинів»

Слідчий повинен пристосовуватися до таких ситуацій, зокрема, максимально використовувати час до моменту допущення адвоката до справи, вдаючись до всіх тактичних прийомів розслідування “за свіжими слідами” після затримки терориста. Необхідно також правильно використовувати фактор раптовості затримання, приховуючи можливу обмеженість інформації про обсяг наявних проти нього доказів, дефіцит часу в нього для необхідних пояснень, можливість їхньої швидкої перевірки, у тому числі на місці вчинення злочину, що дає можливість закріпити наявні в матеріалах справи докази. При одержанні від підозрюваного даних, що вказують на нові можливі джерела доказів, їх необхідно швидко закріпити процесуально. Це дасть змогу впевнено працювати з ним навіть за участі адвоката.

На наступному і заключному етапах розслідування слідчі ситуації зумовлені таким: характером зібраного до цього часу фактичного матеріалу про обсяг злочинної діяльності (усієї чи тільки частини) терористичної організації, кількість й особливості функціонування; кількістю виявлених і затриманих її членів; наявністю відомостей про те, які ланки організації чи конкретні члени є найуразливішими елементами її системи; тим, чи вдалося слідству розхитати єдність основних і другорядних членів групи; наявністю реальних умов, забезпечених зібраними даними, для удару по керівництву групи з метою її знищення і наступного викриття політичних сил, що є натхненниками терору.

1. Антипенко В. Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения. — К., 1998.

2. Антонян Ю. М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование. — М., 1998. — С. 39-42.

3. Балтаг Д, Балан О. Понятие, причины и классификация терроризма // Міжнар. конф. “Тероризм і національна безпека України”. — К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. — С. 25-32.

4. Батюшкин С., Харламов С. Вакцина от “чумы” // Армейский сборник. — 2003. — № 2. — С. 5-9.

5. Белкин Р. С., Винберг А. И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. — М., 1973. — С. 182.

6. Бернгард А. Стратегия терроризма. — Варшава, 1978. — С. 23.

7. Біленчук П. Д, Кофанов А., В., Сулява О. Ф. Зброєзнавство: право, безпека. Правові основи обігу вогнепальної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного і зарубіжного законодавства: Україна, Європа, Світ: Монографія / За ред. проф. П. Д. Біленчука. — К.: Міжнар. агенція “Bee Zone”, 2004. — 464 с.

8. Босхолов С. С., Литвинов Н. Д. Проблемы нормативного регулирования борьбы с терроризмом в современной России // Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. — Калининград, 1997. — С. 70.

9. Будницкий О. В. История терроризма в России в документах, биографиях и исследованиях. — Ростов н/Д, 1996. — С. 13.

10. Ведерников Н. Т. Личность обвиняемого и подсудимого (понятие, предмет и методика изучения) // Методика расследования преступлений (общие положения). — М., 1976. — С. 94-95.

11. Виденин В. И. Некоторые черты понятия классификации как средства познания в советской криминалистике: Сб. статей адъюнктов и соискателей. — М., 1973. — Вып. 1. — С. 67.

12. Власенко В. Г. Значение криминалистической классификации в предупреждении и расследовании преступлений // Проблемы социальной справедливости в отраслевых юридических науках: Сб. статей. — Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. — С. 112.

13. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. — К., 1997.

14. Замковой В. И., Ильчиков М. З. Терроризм — глобальная проблема современности. — М.: Ин-т междунар. права и экономики, 1996. — С. 8-51.

15. Зорин А. М., Аветисян М. А. Пособие руководителям и работникам станций по выявлению и предупреждению террористических актов. — М., 2001. — С. 6.

16. Из истории Всероссийской Чрезвычайной комиссии: Сб. документов (1917-1921 гг.). — М.: Гос. изд-во полит. л-ры, 1958.

17. Кирсанов З. И. Теоретические основы криминалистики: Учеб. пособие. — М., 1998. — С. 95.

18. Комп’ютерна злочинність: Навч. посіб. / П. Д. Біленчук, Б. В. Романюк, В. С. Цимбалюк та ін. — К.: Атіка, 2002. — С. 158-166.