Розділ «Частина І Наукові основи криміналістичної тактики: правові й організаційні основи тактики проведення окремих слідчих дій, тактичних прийомів, рішень, комбінацій, операцій»

• через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).

У повістці, телеграмі, телефонограмі повинно бути зазначено: кого і в якій якості викликають, куди, на який час та до кого необхідно прибути.

Предметом допиту при розслідуванні окремих видів злочинів можуть бути питання виробничого, технічного та спеціального характеру. Тому у цих випадках слідчому необхідно попередньо ознайомитися з відповідною довідковою літературою, проконсультуватися у спеціалістів, ознайомитися з виробничим або технологічним процесом.

Коло учасників допиту визначається слідчим, виходячи з предмета допиту, особи допитуваного, його процесуального становища та інших обставин, що стосуються майбутнього допиту. Слідчий повинен своєчасно повідомити цих осіб про час і місце допиту. Учасниками допиту можуть бути: прокурор, захисник, спеціаліст, експерт, законні представники, педагог, перекладач.

Завершальним етапом підготовки слідчого до допиту є складання плану допиту. План може бути усним або письмовим, коротким або розгорнутим. У разі розслідування нескладних одноепізодних кримінальних справ план являє собою перелік запитань, що підлягають встановленню. У багатоепізодних, складних справах складається детальний план у вигляді таблиці. У першому стовпці зазначаються обставини, що підлягають встановленню у справі, у другому — наявна інформація про ці обставини, у третьому — формулювання запитань з визначенням порядку їх з’ясування, у четвертому — перелік тактичних прийомів, які планує застосувати слідчий.

За необхідності план може бути доповнений схемами злочинних зв’язків обвинувачених, епізодів злочину, місць їх вчинення, структури злочинної групи.

2.5.3. Загальні тактичні прийоми проведення допиту

Тактичні прийоми допиту є засобами, за допомогою яких слідчий керує спілкуванням та отримує об’єктивну інформацію. До загальних тактичних прийомів допиту належать:

• прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

• встановлення психологічного контакту;

• викладення показань у формі вільної розповіді;

• постановка запитань;

• пред’явлення доказів;

• актуалізація забутого в пам’яті допитуваного.

Встановлення психологічного контакту здійснюється незалежно від процесуального становища допитуваного та ситуації, в якій відбувається допит. Сутність встановлення психологічного контакту полягає в отриманні згоди допитуваного розпочати спілкування та обмін інформацією, яка досягається налагодженням сприятливих стосунків з допитуваним, збудженням інтересу та підвищенням активності до спілкування, зняттям конфліктного настрою у допитуваного.

Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, і його встановлення та підтримання залежить як від слідчого, так і від допитуваного. Однак ініціатива повинна належати слідчому. Встановлення психологічного контакту потребує від слідчого обізнаності з психологією допитуваного, тобто врахування його індивідуальних психологічних особливостей, психічного стану на момент проведення допиту, життєвого досвіду та інших обставин, що його характеризують.

Для успішного встановлення психологічного контакту необхідно дотримуватися таких умов:

• індивідуальній підхід до особи допитуваного (вивчення особи, встановлення її темпераменту, інтелекту, вольових якостей, життєвих інтересів та схильностей);

• здійснення психологічної діагностики лінії поведінки, що її вибрав допитуваний, з метою встановлення причин вибраної ним позиції;

• об’єктивна, коректна, доброзичлива поведінка слідчого;