Розділ «Частина І Наукові основи криміналістичної тактики: правові й організаційні основи тактики проведення окремих слідчих дій, тактичних прийомів, рішень, комбінацій, операцій»

• призначення відомчої ревізії.

Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.

До непроцесуальних засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію[1]. Вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дають змогу ефективніше, з меншими витратами сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

Тактичний прийом — це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, в який спосіб, за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні прийоми класифікують за різними ознаками. Зокрема, В. Колдін, ураховуючи завдання слідчої діяльності, виокремлює такі прийоми:

• пізнавальні — встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;

• управлінські — визначення ефективності взаємодії в ході розслідування злочинів;

• організаційно-технічні — забезпечення оптимальних зовнішніх умов і необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних завдань тактичні прийоми поділяють на такі:

• початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

• проміжні, які застосовуються для встановлення доказових фактів або формування висновків, що забезпечують таке встановлення;

• кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці (НОП) та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

Тактичні прийоми поділяють також на обов’язкові та рекомендаційні. Обов’язкові прийоми визначаються законом, тому їх виконання обов’язкове, і називаються вони не тактичними прийомами, а правилами. Однак з цього питання криміналісти єдиної думки не дійшли. Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються. Рекомендаційні прийоми повинні відповідати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики. Зазначені принципи поділяють на загальні та окремі. До загальних принципів належать:

• законність — безумовна відповідність засобів і методів діяльності приписам закону, які забезпечують процесуальні гарантії громадянам;

• етичність — неприпустимість застосування засобів і дій, які принижують честь і гідність громадян, загрожують їхньому життю й здоров’ю;

• науковість — відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

• планомірність — послідовна реалізація планових засад, які забезпечують доцільність діяльності зі збирання, дослідження та використання доказової інформації;

• взаємодія — узгодження діяльності відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне й ефективне застосування тактичних прийомів для досягнення реальних результатів.

Тактичний бік прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірковість, раптовість.