Розділ «II. Особлива частина»

• обставини, умови здійснення діяння, склад учасників, їх стосунки і взаємодії;

• поведінка потерпілого;

• мотивація діяння, умови, які сприяли його здійсненню;

• спосіб здійснення діяння, використання знаряддя і пристосувань, прийоми й операції;

• дії, які характеризують стійкі психічні якості особистості;

• ставлення обвинуваченого (підозрюваного) до результатів здійсненого діяння тощо;

г) продумування можливих прийомів психологічного впливу на допитуваного, особливо стосовно обвинуваченого (підозрюваного), і умов їх реалізації;

ґ) підготовка необхідних фактичних даних, відповідних речових доказів, фотографії;

д) вибір місця допиту (кабінет слідчого, приміщення іншої державної установи чи приватної фірми, місцезнаходження допитуваного, місце події) і підготовка необхідних технічних засобів фіксації інформації;

е) визначення часу проведення допиту. Іноді можна терміново викликати підозрюваного повісткою, а в інших випадках доцільніше відстрочений виклик (особа, перебуваючи в ситуації очікування і відчуваючи при цьому високе нервове напруження, може вжити дій, які її викривають). Виклик свідків і потерпілих не повинен завдавати допитуваним зайвих труднощів і неприємних переживань, які можуть ускладнити стосунки зі слідчим.

Запитання, заплановані для постановки на допиті, повинні відповідати таким вимогам:

1) запитання повинні бути точними, ясними, конкретними і короткими;

2) запитання не повинні містити твердження і оцінки з боку слідчого;

3) запитання формулюються так, щоб на них були отримані певні і недвозначні відповіді;

4) запитання не повинні містити в собі підказок на певну відповідь;

5) кожне запитання має бути логічно окремим;

6) запитання не повинні бути спрямовані на заплутування допитуваного;

7) запитання не повинні принижувати чи ображати допитувану особу.

Такий докладний розгляд вимог до формулювання запитань в ході проведення допиту не випадковий: річ у тім, що сама по собі постановка запитання слідчого несе певну інформацію для допитуваної особи. Сукупність же формульованих запитань створює в неї враження про ступінь інформованості слідчого щодо суті справи, яка розслідується.

Запитання слідчого — це його тактичний засіб правомірного психічного впливу на допитувану особу. Причому впливає не лише зміст, а й послідовність запитань, що ставляться (рис. 19):