Розділ «II. Особлива частина»

• здатність неповнолітніх обвинувачених, які страждають розумовою відсталістю не з причини психічних захворювань, усвідомлювати в повному обсязі значення своїх дій;

• можливість виникнення різних психічних переживань, які перешкоджають нормальному виконанню професійних функцій (наприклад, на залізничному транспорті, в авіації, в діяльності оператора автоматизованих систем управління на виробництві і т. п.).

Окремо слід наголосити: в процесі судово-психологічної експертизи встановлюється не достовірність свідчень обвинувачених, свідків і потерпілих (це не входить у компетенцію судово-психологічної експертизи, а є предметом вивчення справи слідчим і судом), а з’ясовуються можливості допитуваної особи, в силу її індивідуально — психологічних особливостей сприймати факти і явища, зберігати їх у своїй пам’яті та відтворювати на допиті.

Судово-психологічна експертиза призначається постановою слідчого або ухвалою суду, де повинні бути відображені обставини справи, визначений експерт або група експертів, сформульовані запитання, які потребують експертного дослідження. За наявності даних, які свідчать про розумову відсталість неповнолітнього підсудного, суд може призначити для проведення експертизи дитячого психолога або шкільного педагога. В окремих випадках експертами призначаються спеціалісти-психіатри.

Таким чином, судово-психологічна експертиза у змозі дати характеристику особистості і тих її ознак, які можуть бути елементами складу злочину — сильного душевного хвилювання обвинуваченого, що виникло раптово, безпорадного стану потерпілого, сильного страху свідка, депресії потерпілого і т. д. Вона сприяє розкриттю і розслідуванню злочинів, а також організації процесу перевиховання засудженого в умовах виправно-трудової установи.

Підставами для обов’язкового призначення судово-психологічної експертизи є:

• розумова відсталість неповнолітнього обвинуваченого (попередньо проводиться судово-психологічна експертиза);

• сексуальні злочини;

• сумніви в здібностях особи адекватно сприймати важливі для слідства обставини і давати по них правильні свідчення;

• ознаки вкрай підвищеного і раптового емоційного перенапруження, яке проявилося в злочинній дії.

Крім того, існують необов’язкові підстави для призначення судово-психологічної експертизи. Це:

• встановлення авторства письмового документа за його психологічними особливостями (психолого-лінгвістична експертиза);

• встановлення непатологічного психологічного стану особи, схильної до самогубства;

• розслідування випадків, пов’язаних із використанням техніки (в автотранспортних, авіаційних, залізничних, воднотранспортних, аварій на виробництві і т. п.).

Виходячи із цього, розрізняють певні види судово-психологічних експертиз (див. рис. 17).

Отже, основним завданням судово-психологічної експертизи є науково обґрунтована діагностика непатологічних психічних аномалій в розвитку особи потерпілого, підозрюваного чи свідка. Як галузь психології діагностика почала розвиватися з кінця ХІХ ст. на вимогу практики і часу. Відомими її представниками були американський психолог Дж. Кеттел (1860–1944), німецький психолог Г. Еббінгауз (1850–1909), французький психолог А. Біне (1857–1911), англійський психолог і антрополог Ф. Гальтон (1822–1911) та ін. Так, Дж. Кеттел уперше вжив у психологічній літературі термін «інтелектуальний тест», вивчав об’єм уваги і навички читання, зафіксував феномен антиципації[10].

Г. Еббінгауз справедливо вважається автором створення першого, власне, психологічного експериментального методу для вивчення пам’яті. З іменем Ф. Гальтона пов’язана поява психологічних опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мислених образів. Суттєвий крок у розвиток психодіагностики зробив А. Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення інтелекту дітей. Нині психодіагностика володіє великою кількістю методик, які дають змогу вирішувати, в тому числі, і завдання судово-психологічної експертизи. Методики проведення судово-психологічної експертизи, тести, які при цьому використовуються, визначаються не тільки її цілями та завданнями, а й особливостями виду експертизи. Розглянемо деякі з виділених видів.

Судово-психологічна експертиза емоційних станів пов’язана з виявленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилювання (стану фізіологічного афекту[11]),

стресу і фрустрації. Кваліфікована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому визначається обсягом інформації про особу та її поведінку. Дуже важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після того, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з’ясувати у підслідної особи: