Розділ «Частина друга»

Галасу І. М. запобіжний захід до набрання вироком законної сили під вартою залишити.

Шановний суд.

Вважаю, що лише обвинувальний вирок по даній кримінальній справі може в подальшому послужити виправленню та перевихованню засудженого а також стати пересторогою усім, хто умисно відхиляється від сплати податків та розкраданню колективного майна підприємств.

9.1.5. Промова у справі Безсмертного та Герасименко

Ваша честь!

Нами в судовому засіданні прослухана кримінальна справа по звинуваченню громадянина Безсмертного Леоніда Петровича та громадянина Герасименка Олексія Вікторовича в скоєні злочину, передбаченого статтею 296 ч. 2 КК України — хуліганство.

Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один з небезпечних і найпоширеніших злочинів проти громадського порядку. Тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно-корисної діяльності, а також спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди особистим інтересам громадян, їх здоров’ю, власності та навколишньому середовищу.

Підсудні Безсмертний Л. П. та Герасименко О. В. звинувачуються в тому, що 12.11.2003 р. близько 4.00, перебуваючи на вокзалі станції Петровське, після спільного вживання алкогольних напоїв, в барі «Бест» розташованому на Завокзальній площі м. Петровське, підійшли до громадянина Шевченка С. М., який в цей час стояв поблизу приміщення приміських кас продажу залізничних квитків разом з дружиною — громадянкою Черкесовою В. І. та палив цигарки. Підсудні Безсмертний Л. П. та Герасименко О. В. попросили в нього запалити. Гр. Шевченко С. М. витяг з кишені пачку цигарок «Прима» та простягнув підсудним. Безсмертний Л. П„ взявши декілька цигарок, в присутності дружини Шевченка С. В. Черкесової В. І., з явної неповаги до суспільства, до існуючих правил та норм поведінки, з метою самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, протиставити себе іншим громадянам і суспільству, вважаючи, що гр. Шевченко С. М. є особою без відповідного місця проживання та роду діяльності (тобто Бомжем), кинув на асфальт взяті в нього цигарки, сказавши при цьому, що таких дешевих не палить. Коли ж Шевченко С. М. спробував нахилитись, щоб підняти цигарки, Безсмертний наніс рукою в обличчя Шевченку удар, завдавши фізичного болю. Від удару постраждалий впав на асфальт. В цей час Герасименко О. В., який стояв поруч, наблизився до Шевченка, котрий намагався підвестися з асфальту і також з явної неповаги до суспільства та прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, самоствердитись за рахунок приниження іншої особи, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, наніс удар ногою гр. Шевченку С. М. в область грудей, завдавши останньому фізичного болю. При цьому підсудні ображали Шевченка С. М., висловлюючись на його адресу нецензурно та брутально.

Шевченко С. М. крикнув дружині Черкесовій В. І., щоб вона тікала і спробувала покликати на допомогу. Коли ж Шевченку вдалося підвестися з асфальту Герасименко О. В. наніс йому удар ногою в спину, заподіявши фізичного болю. Після цього постраждалому вдалося втекти з місця скоєння злочину та звернутися до працівників міліції за допомогою, які і затримали підсудних.

Допитані в судовому засіданні підсудні провину визнали частково. Вони вважають, що в їх діях є склад дрібного хуліганства, і в відповідності до цього вони повинні понести покарання, хоча і розкаюються у скоєному.

Незважаючи на те, що підсудні винними себе визнали частково, провина їх доведена зібраними у справі доказами.

Так самі підсудні дали в судовому засіданні покази, які повністю відповідають їхнім показам на досудовому слідстві. Вони ґрунтовно розповіли, як ними було скоєно злочин.

Потерпілий Шевченко С. М. суду показав, що повертався з дружиною з дня народження доньки. О 4.00 чекав на електропотяг на вокзалі ст. Петровське. В цей час до нього підійшли підсудні та попросили запалити. Він простягнув їм цигарки. Безсмертний кинув цигарки на асфальт та наніс удар кулаком в обличчя, від чого потерпілий упав. В цей час Герасименко наніс ногою удар в груди, а потім ногою в спину. При цьому підсудні нецензурно висловлювалися на адресу потерпілого. Коли гр. Шевченко звернувся до лікарні, то при попередньому огляді йому був поставлений діагноз — перелом ребра. Але після проведення рентгенографії, цей діагноз не підтвердився. Підсудними йому було відшкодовано 150 грн моральної шкоди в ході слідства. Потерпілий вважає, що підсудних не слід суворо карати.

Свідчення потерпілого підтвердила і його дружина — свідок у справі гр. Черкесова, що дала аналогічні свідчення.

Допитаний в судовому засіданні судмедексперт пояснив, що в потерпілого не виявлено тілесних ушкоджень, оскільки він був одягнений в зимовий одяг, але йому було заподіяного фізичний біль.

Вина підсудних доводиться і письмовими матеріалами справи. А саме: заявою потерпілого про скоєння злочину (а. с. 2), протоколом медичного обстеження, згідно з яким встановлено, що гр. Герасименко вживав алкоголь, але не встановлено ступінь алкогольного сп’яніння (а. с. 8), явками з повинною підсудних Безсмертного та Герасименка, де вони показали, як ними було скоєно злочин (а. с. 9, 10), протоколом медичного обстеження, згідно з яким встановлено, що гр. Безсмертний вживав алкоголь, але не встановлено ступінь алкогольного сп’яніння (а. с. 14), довідкою Петровської ЦРЛ про те, що Шевченко С. М. звертався за допомогою (первинний діагноз — перелом 8-го ребра зправа (а. с. 16), довідкою про склад сім’ї Безсмертного (а. с. 40), характеристикою (позитивною) з місця проживання на Безсмертного (а. с. 41), довідкою з Петровської ЦЛР, про те, що Безсмертний на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (а. с. 52), довідкою про стан сім’ї Герасименка (а. с. 54), характеристикою з місця роботи Герасименка (позитивною) (а. с. 55), повідомленням інформаційного центру МВС України, про те, що Безсмертний раніше був засуджений (а. с. 61—62), висновком судово-медичної експертизи, згідно якого потерпілому не завдано тілесних ушкоджень (а. с. 65), копією вироку Оболонського райсуду м. Києва від 26.05.2003 р., яким Безсмертний був засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України. Був звільнений від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік (а. с. 69).

Повідомлення інформаційного центру МВС України, про те, що Герасименко до кримінальної відповідальності не притягався (а. с. 83), довідкою з Петровського МВВС про те, що Безсмертний покарання, призначене вироком Оболонського райсуду м. Києва від 26.05.2003 року не відбував (а. с. 86), розпискою потерпілого Шевченка С. М. про те, що він отримав 150 грн у відшкодування моральної шкоди з підсудних (а. с. 121).

Докази по справі зібрані з дотриманням норм КПК України. Вони є об’єктивними, правдивими, не протирічать одне одному, та повністю доводять вину підсудних.

Органами досудового слідства дії підсудних кваліфікуються за ст. 296 КК України — хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненою групою осіб.

Така кваліфікуюча ознака, як особлива зухвалість, передбачає нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. В ході судового слідства було встановлено, що потерпілому не заподіяно тілесних ушкоджень. За таких обставин кваліфікуюча ознака — особлива зухвалість — потребує більш розширеного тлумачення, а саме — яке виразилося в знущанні над особою похилого віку, в діях, що відзначаються нахабством, грубістю, нездатністю потерпілого протистояти хуліганським діям підсудних. ТІ То відповідає п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р № 3 «Про судову практику в справах про хуліганство».