Розділ «Частина друга»

Діафрагмальне дихання здійснюється за рахунок зміни подовжнього (рос. продольного) об’єму грудної клітки внаслідок скорочення діафрагми (при цьому спостерігається скорочення міжреберних дихальних м’язів, але дуже незначне).

Діафрагмально-реброве дихання здійснюється за рахунок зміни об’єму в подовжньому й поперечному напрямах внаслідок скорочення діафрагми, міжреберних дихальних м’язів, а також черевних м’язів живота. Це дихання вважається правильним і його використовують як основу для мовленнєвого дихання.

Розглянемо механізм діафрагмально-ребрового дихання. Діафрагма, скорочуючись, опускається вниз, тисне на внутрішні органи, що знаходяться в черевній порожнині. В результаті цього випинається верхня частина живота, грудна порожнина розширюється у вертикальному напрямі за рахунок діафрагми, що опустилася, нижня частина легенів заповнюється повітрям.

Розширення грудної клітки відбувається під час вдиху внаслідок активної роботи міжреберних м’язів, що розсовують іруд-ну клітку й збільшують об’єм грудної порожнини в горизонтальному напрямі. Легені розширюються у своїй середній частині й наповнюються повітрям.

Підтягування нижніх стінок живота (косих м’язів) допомагає у створенні опори для діафрагми й частковому переміщенні повітря з середньої та нижньої частин легенів у верхню, що сприяє заповненню повітрям усього об’єму легенів.

У чому полягає відмінність фонаційного дихання від звичайного?

Вдих і видих звичайного дихання здійснюється через ніс, вони короткі й однакові за тривалістю. Послідовність звичайного фізіологічного дихання — вдих, видих, пауза.

Для мовлення під час виступу звичайного фізіологічного дихання не вистачає. Мовлення й читання потребують великої кількості повітря, економного його витрачання та своєчасного відновлення. У мовленнєвому диханні видих довший за вдих. Іншою є й послідовність дихання. Після короткого вдиху — пауза для зміцнення черевного преса, а потім довгий звуковий видих.

Звуки утворюються під час видиху. Тому його організація має велике значення для постановки мовленнєвого дихання й голосу, їх розвитку й удосконалення. Існують спеціальні вправи, що розвивають і зміцнюють діафрагму, черевні й міжреберні м’язи.

Наприкінці розділу детально розглянемо деякі з них.

Практичні заняття, наведені в розділі, і самостійна робота над вправами допоможуть удосконалити систему дихання.

11.4. Голос

Серед ваших знайомих є люди, у яких голос поставлений самою природою, але такі випадки поодинокі. Та й гарний голос за відсутності спеціального тренування з роками псується, зношується. Проте можна сказати, що кожна людина наділена голосом, який може стати сильним, гнучким, звучним.

Голос утворюється внаслідок проходження повітря, що видихається, через гортань, де після стулення й розмикання голосових зв’язок виникає звук — голос. Які особливості голосу оратора? Передусім — це сила звуку. Сила залежить від активності роботи органів мовленнєвого апарату. Чим більший тиск повітря, що видихається через голосову щілину, тим більша сила звуку.

Важлива умова гучності голосу — польотність. Цим терміном фахівці визначають здатність посилати свій голос на відстань і регулювати гучність.

Суттєве значення має гнучкість, рухливість голосу, уміння легко змінювати його, підкоряючись змісту, слухачам. Рухливість голосу, передусім, торкається його змін по висоті. Висота — тональний рівень голосу. Цікаво, що людський голос може вільно змінюватися по висоті в межах приблизно двох октав, хоча в звичайному мовленні ми задовольняємося трьома — п’ятьма нотами. Діапазон — обсяг голосу. Межі його визначаються найвищим і найнижчим тонами. Звуження діапазону голосу призводить до появи монотонності. Одноманітність звучання притупляє сприйняття, присипляє його.

Добре поставленому голосу властиве багатство тембрального забарвлення. Тембр — забарвлення звуку, яскравість, а також його м’якість, теплота, індивідуальність.

Усі ці властивості голосу виробляються спеціальними вправами. Розвиток голосу — процес індивідуальний і потребує неабияких зусиль. Свідоме тренування голосу (зміна спрямованості звуку в певні місця резонування) може вплинути на зміну його тембру, зняти неприємні відтінки (гугнявість, верескливість), знизити загальний тон. Експериментально доведено, що низькі голоси (порівняно з високими) краще сприймаються слухачами, більше їм подобаються, вони мають більший вплив на аудиторію. Систему вправ для тренування голосу можна знайти в роботах З. В. Савкової і В. П. Чіхачева про голос лектора.

Аби зберігся голос треба слідкувати за верхніми дихальними шляхами, нервовою системою, режимом харчування. Голосовий апарат дуже чутливий до гострої, подразнюючої їжі. Дуже холодні, дуже гарячі, гострі страви, алкогольні напої, паління викликають почервоніння слизової оболонки порожнини рота, глотки. Для уникнення сухості в горлі фахівці рекомендують полоскати горло розчином соди та йоду.

Варто запам’ятати такі поради: