Розділ «Частина друга»

5. Вдихати і видихати слід безшумно, непомітно для слухача, адже якісний звук утворюється спокійним струменем повітря, що виходить під час рівномірного вдиху і видиху (тут не йдеться про афективне мовлення).

Таким чином, умови, за яких дихання під час мовлення буде правильним, можуть бути реалізовані систематичним тренуванням. Окрім тренування, необхідно дотримуватися і деяких гігієнічних правил:

• не слід читати вголос чи промовляти у непровітреному, душному, із надто сухим повітрям приміщенні;

• дихання залежить і від розміру приміщення, його акустики:

• сила звука залежить від якості дихання, яка зумовлена активною роботою реберних, діафрагмових і голосових м’язів;

• оскільки надлишок повітря утруднює утворення звуку, не слід набирати в легені надто багато повітря;

• поза мусить бути вільною (рівно сидіти, краще — стояти), грудна клітка не стиснута, голова піднята;

• не можна надмірно підсилювати голос — напружувати голосові зв’язки, бо це вимагає напруження і від дихального апарату, що призведе до розладу всього апарату мовлення;

• не слід без належної паузи переходити від афективного до врівноваженого мовлення — у стані афекту дихання не може бути правильним.

11.2. Рекомендації щодо техніки мовлення вголос[138]

Запам’ятай, що перш ніж в слові почати вправлятися, треба клітку грудну розширити злегка й при цьому низ живота підібрати для опори диханню й звукові. Плечі в час дихання бути повинні в спокої, без руху.

Кожен вірша рядок на однім видиху промовляй і простеж, аби груди не стискались під час мовлення, бо при видиху рухається лише діафрагма.

Рядочок читати скінчивши, не поспішай з переходом до наступного: витримай паузу коротку у темпі вірша й одночасно добери частку повітря, та лише користуючись диханням нижнім, стримай повітря на мить І тільки вже тоді читання продовжуй.

Стеж чутливо, щоб кожне слово почуте було: пам’ятай про дикцію ясну і чистоту звуків приголосних; рот не лінуйся відкривати щоб для голосу вільним був шлях; голосу звук не глуши придиховим тьмяним відтінком — голос і в тихім звучанні повинен зберегти металевість.

Перш ніж вправлятись у темпі, висоті й силі, до уваги слід взяти рівність, стійкість звуку: слухай уважно, щоб голос ніде не тремтів і не колихався, видих веди економно — з розрахунку на цілий рядок. Зібраність, дзвінкість, злетність, стійкість, повільність і плавність — ось що слухом уважним спочатку у вправах здобудь.

11.3. Дихання

Дихання виконує фізіологічну функцію — забезпечує життєдіяльність організму. Але водночас воно виступає й енергетичною базою мови. Мовне дихання називається фонаційним (від гр. ήχος — звук). У повсякденному житті, коли наше мовлення переважно діалогічне, дихання не викликає труднощів. Але під час виступу, особливо коли вам доводиться говорити протягом тривалого часу, нетреноване дихання нагадує про себе: пульс пришвидшується, обличчя червоніє, з’являється задишка.

Спробуємо стисло викласти основні положення техніки дихання. Розрізняють чотири типи дихання залежно від того, які м’язи беруть участь у процесі.

Верхнє дихання здійснюється м’язами, що піднімають й опускають плечі та верхню частину грудної клітки. Це слабке, поверхневе дихання, коли активно працюють лише верхівки легенів.

Грудне дихання здійснюється міжреберними м’язами. Змінюється поперечний об’єм грудної клітки. Діафрагма малорухома, тому видих є недостатньо енергійним.