Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

106. Отже, в цій справі порушено статтю 6 Конвенції.

«Стоїчков проти Болгарії» (Stoichkov v Bulgaria), 9808/02, 24 березня 2005 року.

57. У цій справі заявника засуджено заочно ... Ніщо не вказує на те, — і держава-відповідач цього не заперечувала, — немовби він прямо або непрямо відмовився від свого права виступати і захищати себе в суді. Тож, щоб провадження, в результаті якого його засудили, не було виявом «відмови в правосудді», заявникові слід було дати шанс домагатися їх відновлення та встановлення обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень у зґвалтуванні в його присутності. З 1 січня 2000 року така можливість прямо передбачена в болгарському праві ... Однак, коли в лютому 2001 року — приблизно через рік після його арешту — заявник звернувся з клопотанням про відновлення на підставі нової статті 362а КПК, Верховний касаційний суд йому відмовив, в основному на тій підставі, що матеріали первинного провадження у справі були знищені в 1997 році, через що, на його думку, повторний розгляд став практично неможливий. У зв’язку з цим слід зауважити, що згодом заявник подав клопотання про відновлення матеріалів справи Перніцьким (Pernik) окружним судом, проте, видно, відповіді на своє клопотання не отримав ... Заявник був, отже, позбавлений можливості домагатися від суду, що заслухав його доводи, нового рішення по суті обвинувачень, на підставі яких його засудили.

58. Суд, тому, вважає, що кримінальне провадження щодо заявника, разом з неможливістю домагатися нового встановлення обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень судом, що розглянув його аргументи, явно суперечило принципам, закріпленим у статті 6. Отож, тимчасом як первісне позбавлення заявника волі в лютому 2000 року можна вважати обґрунтованим у силу положень підпункту (а) пункту 1 Статті 5 Конвенції, оскільки воно було здійснене з метою виконання законно ухваленого вироку, то після того, як 19 липня 2001 року Верховний касаційний суд відмовився відновити провадження в справі, воно таким бути перестало. З огляду на цей висновок, немає потреби встановлювати, чи був заявник позбавлений волі, попри закінчення строку давності для виконання вироку.

59. Отже, було порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

Див. також D.I.1 нижче.

4. Відсутність при ухваленні вироку

«Б. проти Франції» (B v France), 10291/83, 12 травня 1986 року, DR 47, 59.

... Якщо обвинуваченого засуджують заочно без його на це прямо вираженої згоди, і він згодом, дізнавшись про вирок, може домогтися відновлення розгляду справи по суті, то права на слухання в суді й, отже, конкретні права захисту, не можуть бути ослабленими в такий спосіб, щоб це позбавило здійснення цих прав будь-якого практичного значення. Комісія вважає, що питання такого роду виникло б у тому разі, якщо б, беручи до уваги обставини відповідної справи, було доведено, що заочно засуджений обвинувачений на знав про те, що проти нього йде провадження і був через це позбавлений змоги взяти участь у ньому на стадії слідства. У цьому випадку це було не так, тож і питання це не виникає, оскільки, як визнає сам заявник, він брав участь у всіх слідчих діях у його справі. Зі статті 627 Кримінально-процесуального кодексу, якщо розглядати її разом зі статтею 639 того ж Кодексу, видно, що, хоч повторний розгляд справи після ухвалення обвинувального вироку в заочному порядку автоматично скасовує цей вирок, результати провадження, здобуті на етапі до ухвалення рішення про передання справи на розгляд суду, залишаються в силі. Отже, з огляду на обставини справи і, зокрема, той факт, що заявник брав участь у слідчих діях і відмовився отримати повідомлення про ухвалене рішення передати його справу до суду, Комісія вважає, що його заяву належить відхилити як очевидно необґрунтовану...

XI. ВИРОК

1. Обвинувальний вирок

а. Необхідність наведення мотивів

«Папон проти Франції» (Papon v France) (ухв.), 54210/00, 15 листопада 2001 року.

6. ... Вимога наводити мотиви має також ураховувати будь-які незвичні риси процесу, зокрема в судах присяжних (Assizes Court), у яких присяжні засідателі не зобов’язані наводити мотивів для свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що в цій справі суд присяжних послався у своєму рішенні на відповіді, які члени колегії присяжних дали на кожне з 768 запитань, поставлених головою суд присяжних, а також на опис фактів, які визнано встановленими, а також на застосовані статті Кримінального кодексу. Хоча на кожне з цих запитань, поставлених головою, присяжні могли відповідати тільки «так» або «ні», ці запитання творили основу, на яку опирався вердикт присяжних. Суд вважає, що точність цих запитань достатньою мірою компенсує те, що присяжні не наводять мотивів своїх відповідей. Суд вважає, що вирок суду присяжних був умотивований достатньо за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції.

«Салов проти України» (Salov v Ukraine), 65518/01, 6 вересня 2005 року.

92. ... Суд вважає, що заявник не міг скористатися перевагами справедливого судового розгляду, оскільки національні суди не надали обґрунтованої відповіді, чому Куйбишевський районний суд м. Донецька спочатку не знайшов доказів засудження заявника за обвинуваченнями, йому інкримінованих, та 7 березня 2000 року повернув справу на додаткове розслідування, а 6 липня 2000 року визнав заявника винним у перешкоджанні здійсненню громадянами України своїх виборчих прав. Брак обґрунтованого рішення суду завадила заявнику порушити ці питання на апеляційній стадії...

«Болдя проти Румунії» (Boldea v Romania), 19997/02, 15 лютого 2007 року.

31. Європейський суд підкреслив, що суд першої інстанції міста Тімішоара присудив заявникові сплатити адміністративний штраф після того, як він встановив факти і вважав, що в цій справі були наявні елемент умислу та публічний характер фактів. Однак суд не навів жодного прикладу конкретних посилань на факти, які могли б підтвердити висновок стосовно вини заявника та публічного характеру зазначених фактів. Він обмежився твердженнями про те, що в цій справі цих умов дотримано.

32. ... В цій справі Європейський суд підкреслює, що суд першої інстанції не здійснив розгляд всіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував докази, представлені заявником, що йому б надало можливість, в разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити.