Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

Оскільки касаційний суд не зміг нічого вдіяти, щоб виправити ці порушення... слід зауважити, що результат, на який спрямована стаття 6 — справедливий судовий розгляд — не був досягнутий в зазначеній судовій процедурі, якщо розглядати її в цілому.

«Салдуз проти Туреччини» (Salduz v Turkey) [GC], 36391/02, 27 листопада 2008 року.

56. У цій справі право заявника на доступ до адвоката зазнало обмежень під час його тримання під вартою в поліції відповідно до статті 31 Закону № 3842, оскільки він був обвинувачений у скоєнні злочину, підсудного судам державної безпеки. Внаслідок цього він не мав доступу до адвоката, коли давав свідчення, відповідно, поліції, прокуророві і слідчому судді,. при цьому жодного іншого обґрунтування відмови заявнику в доступі до адвоката, крім того, що це передбачено в систематичному порядку відповідними нормами закону, не запропонували. Отже, це вже суперечить відповідним вимогам статті 6...

57. Суд до того ж зауважує, що заявник дістав доступ до адвоката після того, як його ув’язнили до суду. У ході подальшого кримінального процесу він міг також вимагати виклику свідків і оспорювати доводи обвинувачення. До відома береться також і те, що заявник неодноразово спростовував зміст своїх свідчень у поліції як під час розгляду в першій інстанції, так і в порядку апеляції. Втім, як видно з матеріалів справи, розслідування було в основному завершене ще до того, як заявник постав перед слідчим суддею... Більше того, Ізмірський суд державної безпеки не тільки не ухвалив рішення з питання про прийнятність свідчень заявника, даних під час тримання під вартою в поліції, перш ніж переходити до розгляду справи по суті, але й використав ці свідчення як головний доказ для його засудження, попри те, що заявник їхню правильність заперечував … Однак у зв’язку з цим суд не може не звернути уваги на те, що висновки експертизи, згадані в рішенні суду першої інстанції, свідчили на користь заявника, констатуючи неможливість установити, чи виконано напис на прапорі рукою заявника. Так само важливим є те, що всі співобвинувачені, які свідчили проти заявника у своїх свідченнях в поліції і прокуратурі, в суді від своїх свідчень відмовились і заперечували свою участь у демонстрації.

58. Отже, на заявника у цій справі безперечно негативно вплинуло те, що був обмежений його доступ до адвоката, бо свідчення, які він дав у поліції, були використані для його засудження. Виправити ті дефекти, що виникли під час тримання під вартою в поліції, не могла ні допомога, надана згодом адвокатом, ні змагальний характер подальшого провадження.

59. ... у цій справі аж ніяк не можна покладатися на те, що в примітці до розписки про ознайомлення заявника з його правами, зазначено, що тому нагадали про його право зберігати мовчання...

60. Насамкінець Суд зазначає, що однією з особливостей цієї справи є вік заявника. Зважаючи на значне число міжнародно-правових документів, що стосуються надання правової допомоги неповнолітнім, які перебувають під вартою в поліції..., Суд підкреслює, що забезпечення доступу до адвоката, якщо особа під вартою є неповнолітньою, має фундаментальне значення.

61. Попри це, у справі, як зазначено вище, обмеження права на доступ до адвоката мали системний характер і їх застосовували до будь-кого, незалежно від віку, хто перебував під вартою в поліції в зв’язку зі злочином, що належав до підсудності судів державної безпеки.

62. Отже, хоч заявник і мав можливість оспорити наявні проти нього свідчення в суді першої інстанції, а відтак і в порядку апеляції, але те, що в нього не було адвоката в період тримання під вартою в поліції, завдало непоправної шкоди його праву на захист...

7. Показання з чужих слів

«X. проти Федеративної Республіки Німеччини» (X v Federal Republic of Germany), 8414/78, 4 липня 1979 року, DR 17, 231.

Пункт 1 статті Конвенції. ... допускає, що з метою повного встановлення істини суд першої інстанції може спиратися на непрямі докази («свідчення з чужих слів»), за умови, що їхнє використання у конкретних обставинах не є несправедливим. У цій справі якихось ознак несправедливості у використанні непрямих доказів, на які спиралися німецькі суди, немає. Комісія відзначає, що обвинувальний вирок заявникові тут винесено, спираючись не тільки на ті докази, пов’язані з свідченнями панів А. і В. в поліції, але й на свідчення пані Ґ., яка на суді заявила, що дістала героїн від заявника, та на свідчення двох поліціянтів, панів Г. і П., які заявили на судовому засіданні, що вони знайшли у заявника сліди зберігання і споживання наркотичних засобів. Насамкінець Комісія відзначає, що, зважаючи на розбіжності між свідченнями п. А., і В. в поліції та їхніми подальшими свідченнями в ході судового розгляду, як районному, так і земельному суду довелося розглянути питання про достовірність їхніх свідчень. Комісія вважає, що суди ретельно його дослідили і їхнє рішення щодо достовірності свідчень спірних питань у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції також не ставить.

«Гаас проти Німеччини» (Haas v Germany) (ухв.), 73047/01, 17 листопада 2005 року.

Розглядаючи провадження в цілому й враховуючи стверджувані недоліки вкупі, як і передбачають п. 1 та 3 (d) статті 6 ..., Суд зауважує, що в процесі проти заявниці було об’єднання непрямих доказів. Різні свідки під час головного слухання посилалися на свідчення свідків, яким заявниця, з різних причин, не могла поставити запитання сама або через посередників. Утім національні суди доклали значних зусиль для того, щоб здобути усні свідчення зокрема від Саїда С., і дуже ретельно оцінили письмові свідчення, які він дав під присягою, а також ті, що було відібрано в анонімних інформаторів і Б. Враховуючи, що заявницю засуджено і на підставі низки інших окремих доказів, Суд вважає, що ступінь обмеження прав захисту не суперечив гарантіям пунктів 1 та 3 (d) статті 6.

8. Показання, дані раніше, та очні ставки

«З. проти Федеративної Республіки Німеччини» (S v Federal Republic of Germany), 8945/80, 13 грудня 1983 року, DR 39, 43.

9. ... Комісія ...відзначає, що в основу обвинувального вироку заявникові покладено не тільки протоколи його свідчень, даних у Нідерландах, а головно його власні свідчення у німецьких судах: виносячи заявникові обвинувальний вирок Франкфуртський земельний суд насамперед посилався на свідчення, які він давав у суді в зв’язку з визнаною ним раніше (під час слухань в районному суді Франкфурта) спробою придбання героїну в Амстердамі. Справді, на судовому засіданні заявник відмовився давати докладні свідчення. Він не повторив у відкритому вигляді визнання, зроблені раніше у районному суді, проте й не заперечував, що таки зробив їх, і не спростовував. Навпаки, він доводив, що за скоєний злочин його вже достатньо покарано в Нідерландах, а в своєму кінцевому слові попросив ухвалити йому м’який вирок, зауваживши, що так він спростовує прохання адвоката про його виправдання. Комісія, з огляду на ці обставини, не вважає, що Франкфуртський земельний суд діяв несправедливо, коли ухвалив заявникові обвинувальний вирок на підставі зізнання, яке той зробив раніше на слуханні в районному суді в зв’язку з його ж заявами в ході судового розгляду, а також — стосовно інших деталей, тобто точного місцеперебування в Амстердамі, часу та кількості героїну — на підставі непрямих доказів, отриманих із Нідерландів.

«Нінн-Гансен проти Данії» (Ninn-Hansen v Denmark) (ухв.), 28972/95, 18 травня 1999 року.

Суд нагадує, що суд імпічменту засудив заявника не на основі свідчень, колись зроблених свідками, котрих суд імпічменту також не заслуховував.

Суд вважає, що визнання судом імпічменту допустимості протоколів засідань комісії з розслідування з єдиною метою пред’явити свідкам їхні попередні свідчення не можна вважати порушенням статті 6 Конвенції. Тому-то ніяких ознак порушення статті 6 в рішенні суду імпічменту визнати допустимими протоколи засідань суду з розслідування немає.