Розділ «B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ»

«Г. Б. проти Швейцарії» (H B v Switzerland), 26899/95, 5 квітня 2001 року.

62. ... Суд вважає, що, коли слідчий суддя ухвалив рішення про арешт заявника та його взяття під варту, видається, що, якби його справу було передано для судового розгляду в окружний суд, то слідчий суддя, який видав постанову про його тримання під вартою до суду, мав би «право вступити в подальше кримінальне провадження як представник органу обвинувачення». .

64. Отже, на тій підставі, що заявник не постав перед «посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу», Суд вважає, що мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

b. Строк, який розглядається

i. Надмірний

«Броуґан і інші проти Сполученого Королівства» (Brogan and Others v United Kingdom), 11209/84,11234/84, 11266/84 і 11386/84, 29 листопада 1988 року.

59. Обов’язок «негайного» припровадження особи до судової інстанції, виражений англійським словом «promptly» і французьким словом «aussitôt», явно відрізняється від менш суворої вимоги другої частини пункту 3 ... («reasonable time»/«délai reisonnable») і навіть від вимоги встановлення законності без зволікання («speedily»/«à bref délai»), яка міститься в пункті 4 статті 5 ...

62. Як зазначено вище ..., межі гнучкості в тлумаченні й застосуванні поняття «негайність» дуже невиразні. На погляд Суду, навіть найкоротший із цих чотирьох строків тримання під вартою, а саме — чотири дні й шість годин, проведені в поліційному ув’язненні п. Мак-Фадденом ..., виходить за рамки суворих обмежень стосовно часу, що його дозволяє перша частина пункту 3 статті 5 ... Надання конкретним особливостям цієї справи значення, що виправдовує такий тривалий строк тримання під вартою без припровадження до судді чи іншої особи, яка здійснює судову владу, було б неприйнятно широким тлумаченням чіткого значення слова «promptly», яке треба розуміти однозначно. Таке тлумачення процедурної гарантії, яка міститься в пункті 3, ... означало б її серйозне послаблення на шкоду цій особі, і його наслідки завдали б шкоди самій суті права, передбаченого цим положенням. Отже, Суд доходить висновку, що ніхто із заявників не був припроваджений «негайно» до судової інстанції чи звільнений «негайно» після арешту. Той безсумнівний факт, що арешт і тримання заявників під вартою були здійснені із законною метою захисту всього суспільства від тероризму, не є сам по собі достатнім для твердження про те, що конкретних вимог пункту 3 статті 5 дотрималися …

«Костер проти Нідерландів» (Koster v Netherlands), 12843/87, 28 листопада 1991 року.

23. Уряд пояснював, що затримка в часі була викликана тим, що ці події припали на неділю, а також збіглися з великими військовими навчаннями, які відбуваються щодва роки і в яких члени військового суду брали участь.

25. ... Суд зазначив, що навчання, про які йдеться, аж ніяк не виправдовують затримку у здійсненні судового розгляду: оскільки навчання відбувались у чітко визначений час і були передбачувані, вони жодним чином не заважають військовому керівництву забезпечувати умови, щоб військовий суд міг збиратися для проведення засідань своєчасно, щоб задовольнити вимоги Конвенції, якщо необхідно, то і в суботу або в неділю.

Виходячи з цього і враховуючи вимоги військового життя та військового судочинства ..., припровадження заявника до судового органу не відповідало вимогам негайності, сформульованим у пункті 3 статті 5 ...

«Аксой проти Туреччини» (Aksoy v Turkey), 21987/93, 18 грудня 1996 року.

77. У судовому рішенні в справі Бранніґана і Макбрайда ... Суд визнав, що Уряд Сполученого Королівства не вийшов за межі свого розсуду, відступивши від зобов’язань за статтею 5 Конвенції, дозволяючи затримувати осіб, підозрюваних у терористичних акціях, до 7 діб без судового контролю.

78. Хоча Суд розуміє ..., що розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, становить для влади особливі труднощі, він не може погодитися з необхідністю затримки підозрюваного на 14 днів без судового втручання. Такий надто довгий строк поставив заявника у вразливе становище не тільки щодо довільного втручання в його право на свободу, але й катувань. Навіть більше, уряд не навів Судові детальних підстав, з яких судове втручання через боротьбу проти тероризму в південно-східній Туреччині стало практично нездійсненним ...

82. У вищезгаданому рішенні в справі Бранніґана й Макбрайда ... Суд переконався в тому, що в Північній Ірландії були дійсно ефективні гарантії, які забезпечували істотний ступінь захисту від сваволі й тримання під вартою в режимі суворої ізоляції (incommunicado detention). Наприклад, доступним був такий засіб, як habeas corpus, (право особи вимагати негайно бути припровадженим до судді, щоб той ухвалив рішення про обґрунтованість позбавлення її свободи), який забезпечував можливість перевірки законності попереднього арешту й тримання під вартою, було й забезпечуване в примусовому порядку абсолютне право на доступ до адвоката не пізніше ніж 48 годин після арешту, затримані особи також мали право повідомити про своє затримання родича або друга, а також мали змогу звернутися до лікаря...

83. Натомість від цього, на думку Суду, в цій справі заявникові, якого тримали під вартою протягом тривалого часу, достатніх гарантій не забезпечили. Зокрема, позбавлення його змоги звернутися до лікаря, адвоката, родича або знайомого й реальна неможливість постати перед суддею для перевірки законності його тримання під вартою означали, що він цілком був залишений на милість тих, хто його затримав...

«Гаркманн проти Естонії» (Harkmann v Estonia), 2192/03, 11 липня 2006 року.

38. ... заявник — на відміну від свого адвоката — обрав за краще не з’являтися на засідання окружного суду, коли там ухвалювали рішення про його арешт. Сам по собі цей факт не є приводом для того, щоб розглядати це питання в світлі пункту 3 статті 5, оскільки з Конвенції не можна вивести вимогу про те, щоб особа, яка уникає судового процесу, повинна бути присутньою на засіданні, в якому суд розглядає санкцію на її арешт... Однак Суд зауважує, що заявник не мав змоги представити судові можливі особисті доводи проти його залишення під вартою після того, як його було заарештували 2 жовтня 2002 року, попри те, що пункт 3 статті 5 зобов’язує органи влади забезпечити йому змогу бути заслуханим.

39. Суд бере до відома те, що заявника звільнили з-під варти після розгляду його кримінальної справи 17 жовтня 2002 року, тобто ще до того, як була розглянута правомірність його тримання під вартою. А до того часу його протримали під вартою 15 днів. Суд ухвалює, що такий строк є несумісним з вимогою про «негайність», встановленою в пункті 3 статті 5...