Розділ «1. Поняття кримінально-правової кваліфікації»

Поняття кваліфікації є одним з центральних і таких, що часто застосовується у теорії кримі­нального права та правозастосовній практиці. З назв значного числа публікацій випливає, що вони присвячені або загальним проблемам ква­ліфікації, або ж питанням кваліфікації окремих видів злочинів. Чи не у кожній постанові Пле­нуму Верховного Суду України містяться вказів­ки щодо кваліфікації тих чи інших діянь. У по­всякденній мові правників часто йдеться про «кваліфікацію злочину», «кваліфікацію із запа­сом», «неправильну кваліфікацію», «чистоту кваліфікації», «зміну кваліфікації» тощо. При­чому вказані й аналогічні вислови часто викори­стовуються паралельно з поняттями «інкриміну­вати», «притягти до відповідальності», «застосу­вати певну статтю КК».

Слід зазначити, що закон відповідні терміни використовує порівняно рідко. У нормах матері­ального кримінального права вони не зустріча­ються взагалі. Кримінально-процесуальний ко­декс України (далі — КПК) термін «кваліфікація злочинів» застосовує для характеристики чи не кож­ної стадії процесу, десятки разів у його статтях йдеться про «застосування кримінального закону» в тому ж зна­ченні, у якому використовується термін «кваліфікація».

Привертає увагу те, що як у теорії кримінального пра­ва, так і на практиці до останнього часу переважно йшла мова лише про кваліфікацію злочинів. Таким чином, по суті, будь-яке діяння, яке оцінювалося на підставі поло­жень кримінального закону апріорі, оцінювалося як таке, що полягає у порушенні КК. Разом з тим, навіть побіжне ознайомлення зі змістом сучасного кримінального законо­давства, відоме ставлення до КК як до «кодексу свободи», означає, що він передбачає як злочинність, так і незлочинність діяння. Оцінка вчиненого на основі криміналь­ного закону не обов'язково означає констатацію того, що відбулася кваліфікація злочину. А, отже, крім кваліфі­кації злочинів, існує і кваліфікація діянь, які не є злочи­нами, хоча й передбачені КК. Напрошується висновок, що кваліфікація злочинів і кваліфікація діянь, які не є зло­чинами, охоплюються ширшим поняттям — криміналь­но-правової кваліфікації.

У літературі з кримінального права не бракує визна­чень поняття кваліфікації злочинів. Автори або пропону­ють оригінальні визначення, або ж інтерпретують форму­лювання інших вчених. На жаль, підхід до визначення відповідних понять не позначається глибиною. Дискусії, якщо вони проводяться, стосуються окремих елементів визначення, використовуваних термінів.

Разом з тим, очевидно, що висвітлення проблем, які стосуються кримінально-правової кваліфікації, доцільно почати зі з'ясування відповідного поняття. Причому не у його вузькому значенні — як відповідної дефініції, а у широкому, що включає встановлення значень, у яких вживається поняття кваліфікації у кримінальному праві, характеристику його змісту та обсягу, виділення видів, встановлення співвідношення з суміжними правовими феноменами, розгляд відповідної діяльності у динаміці та визначення її результатів, аналіз структури тощо.

1.1. Зміст та об’єм поняття кримінально-правової кваліфікації

Походження та значення терміну “кримінально-правова кваліфікація

Встановлення поняття кримінально-правової кваліфікації доцільно розпочати зі з’ясування значення слова, яке лежить в основі відповідного терміну. Слово кваліфікація походить від двох латинських слів — qualis (якість, який за якістю) та facio (роблю). Таким чином, в буквальному перекладі кваліфікація — це визначення якості, оцінка.

У праві під кваліфікацією звичайно розуміють оцінку діяння з точки зору нормативно-правових актів, визначення того, під яку праву норму “підпадає” дане діяння. Кримінально-правова кваліфікація, характеризується тим, що:

1) оцінці підлягають не будь-яка поведінка особи, а та, яка хоча чимось нагадує злочин — діяння, передбачене КК;

2) оцінка здійснюється на підставі норм, викладених в КК.

У спеціальній літературі, звичайно, підкреслюється, що термін "кваліфікація" має два основних значення. По-перше, його використовують для позначення певного процесу, діяльності уповноважених на те державних органів щодо оцінки, встановлення юридичної природи вчиненого посягання. По-друге, цим терміном позначають результат такої діяльності, який виражається у визначенні кримінально-правової норми (норм) — вказівку статті, її частини чи пункту кримінального закону, які передбачають відповідальність за скоєне. Однак наведеними (основними) зна­ченнями не вичерпується поняття кримінально-правової кваліфікації злочинів. Під нею також розуміють:

— оцінку скоєного з точки зору держави, не лише юридичну, але й суспільно-політичну оцінку посягання як злочину, а не іншого правопорушення;

— логічну діяльність із встановлення відповідності (тотожності) між фактичними і юридичними ознаками посягання, сукупність процесів, які здійснюються відповідно до законів формальної логіки;

— процес мислення, що відбувається у свідомості особи відповідно до законів психології.

Зміст поняття кримінально-правової кваліфікації

Поняття кримінально-правової кваліфікації, як і будь-яке інше, характеризується такими найважливішими рисами, як зміст і об’єм. Зміст аналізованого поняття розкривається за допо­могою його визначення. При цьому розкриття змісту ви­магає виділення і проведення характеристики істотних, необхідних і достатніх ознак кримінально-правової ква­ліфікації. Лише на цій основі може бути сформульована дефініція поняття — проведена логічна операція розкрит­тя його змісту, завдяки якій вказана суть поняття кримі­нально-правової кваліфікації, показана його відмінність від інших предметів, процесів, явищ.

Кримінально-правова кваліфікація, як і будь-яка людська діяльність, характеризується специфічними учас­никами (суб'єктами, котрі мають певний правовий статус), об'єктом та змістом. Тому ознаки кримінально-правової кваліфікації (детальний зміст яких буде охарактеризова­ний при розгляді наступних питань теми) такі:

1) кваліфікація — частина процесу застосування кри­мінального закону. А, отже: