Розділ «10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність»

1) які вказують на відсутність певних ознак складу злочину. Такі норми “вплетені” в диспозиції забороняючих норм, сформульовані як обмежувальні умови, не виділені в окремі частини статті КК. Вони стосуються конкретизації, своєрідного “нагадування” про інститути Загальної частини КК, при наявності яких діяння не визнається злочином:

- залишення в небезпеці, якщо матір перебувала в обумовленому пологами стані (ч. 2 ст.135 КК);

- самовільне, без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283 КК)

- здійснене внаслідок крайньої потреби скидання в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин і сумішей, що містять такі речовини, інших відходів (ч. 3 ст. 243 КК).

2) виключні — що передбачають незастосування окремих норм щодо певних категорій осіб. Вони в усіх випадках передбачені окремими частинами тих же статей КК, в яких передбачена відповідальність за певні дії:

- використання права притулку (ч. 4 ст. 331 КК);

- відмова давати показання проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів (ч. 2 ст. 385 КК);

- приховування злочину близьких осіб (ч. 2 ст. 396 КК);

10.4. Кваліфікація діянь, вчинених за наявності обставин, які усувають злочинність діяння, передбачених Конституцією України, міжнародно-правовими актами та “некримінальними” нормативно-правовими актами України.

Види обставин, що усувають злочинність діяння, передбачені Конституцією України

Конституція України та міжнародно-правові акти прямо не передбачають обставини, які усувають злочинність діяння. Разом із тим, цілий ряд конституційних положень дає підставу тлумачити їх як такі, що виключають злочинність окремих діянь, передбачених Особливою частиною КК.

Таблиця: Конституційні положення, з яких випливає усунення злочинності окремих видів діянь, передбачених Особливою частиною КК