Розділ «10. Кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність»

- КК;

- Конституція;

- міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною.

Якщо ж інші (не кримінально правові акти), передбачають правомірність відповідної поведінки, то слід шукати в КК положення, під які “підпадають” обставини, з врахуванням яких певні діяння не визнаються злочинами. Разом із тим, доводиться констатувати, що

Схожість злочинів і діянь, вчинених за обставин, які усувають злочинність діяння

Схожість злочинів і діянь, вчинених за обставин, які усувають злочинність діяння виявляється лише за їх зовнішніми ознаками — ознаками ознаками об’єктивної сторони. Насамперед, вона виявляється у заподіянні шкоди, яка водночас виступає наслідками відповідних злочинів.

В той же час, при вчиненні аналізованих діянь:

- не порушується об’єкт кримінально-правової охорони. Адже заподіяна шкода не виступає суспільно-небезпечними наслідками. Відповідні ж суспільні відносини не порушуються, а, інші об’єкти, навпаки, охороняються завдяки заподіянню шкоди в ході вчинення діянь, вчинених при обставинах, які усувають їх злочинність;

- відсутня вина. Вина виражає негативне ставлення суб'єкта злочину до охоронюваних соціальних цінностей, усвідомлення суспільно-небезпечного характеру свого діяння (при умислі), оцінку заподіюваних або можливих наслідків як суспільно небезпечних. Якщо ж діяння, вчиняється за обставин, що усувають їх злочинність, то особа переконана в правомірності і суспільній корисності (чи, принаймні, допустимості) заподіяння шкоди, не оцінює свою поведінку як протиправну і суспільно небезпечну.

В цілому викладене підтверджує зроблений вище висновок про те, що діяння, вчинені при обставинах, які виключають злочинність діяння, характеризуються відсутність усіх ознак складу злочину. За умови відсутності в КК окремих норм, які регламентують виключення злочинності діяння (розділ VІІІ Загальної частини КК), скоєне слід було б оцінювати як незлочинне діяння, а його “не злочинність” базується на відсутності обов’язкових ознак складу злочину — тих, які відносяться до об’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину.

Оскільки законодавець виділяє такого роду “відсутність складу злочину” в окремий інститут кримінального права (зокрема, з метою акцентувати увагу на правомірності заподіяння шкоди при певних обставинах спростити), то це має враховуватися при кримінально-правовій кваліфікації. Застосуватися має не загальна норма, яка передбачає відсутність складу злочину, як обставину, яка виключає провадження у кримінальній справі, а спеціальні — ті, що регламентують окремі види обставин, які виключають злочинність діяння. І, навпаки, при відсутності спеціальної норми про конкретну обставину, яка виключає злочинність діяння, повинна застосовуватися вказана загальна норма.

З викладеного випливає важливий висновок, який має значення для кваліфікації діянь, вчинених при наявності обставин, які виключають злочинність діяння, однак прямо не передбачені в КК[171] — вони повинні оцінюватися як діяння, вчинені при відсутності усіх ознак складу злочину.

Соціальна корисність (соціальна прийнятність) окремих обставин, які усувають злочинність діяння

В літературі висловлюється думка, що заподіяння шкоди при аналізованих обставинах є правомірним, більш того, як правило, корисним для суспільства[172].

Погодитися з цим важко, принаймні при оцінці таких випадків, як:

- уявна оборона (оборона від уявного посягання);

- крайня необхідність при співрозмірності заподіяної і усунутої шкоди;

- виконання наказу або розпорядження.

Тому більш прийнятною є позиція, згідно якої вчинення діянь та заподіяння шкоди при обставинах, які усувають їх злочинність в одних випадках є соціально сприйнятним, допустимим, а лише в інших — соціально корисним.

Види обставин, які виключають злочинність діяння