Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Крім документів, які подаються для усиновлення громадянами України, іноземці разом із заявою подають: 1) висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує їхню можливість бути усиновлювачами, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних, складу сім'ї, наявності власних дітей та інших відомостей. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов'язаної з усиновленням; 2) дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини; 3) копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; 4) довідку про наявність чи відсутність судимості, видану компетентним органом країни проживання; 5) зобов'язання заявника у місячний строк після в'їзду дитини до країни постійного проживання поставити її на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням, в якій саме установі, представництві) та подавати цій установі, представництву періодичний звіт, складений за встановленою формою (не менше ніж один раз на рік), про умови проживання і виховання дитини, а також надавати можливість її представникові спілкуватися з дитиною.

Урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини надає іноземцям — кандидатам в усиновлювачі — інформацію про дитину, яка перебуває на централізованому обліку більше року, якщо інше не передбачено законодавством, та видає направлення до районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого комітету міської, районної у місті ради для організації знайомства та встановлення контакту з дитиною за формою, що затверджується урядовим органом державного управління з усиновлення та захисту прав дитини.

Відділ освіти за місцем перебування (проживання) дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі та поданих документів протягом 10 робочих днів готує іноземцям висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини для отримання згоди на усиновлення.

У разі відмови в наданні згоди на усиновлення дитини урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини надає заявнику обґрунтовану відповідь у письмовій формі.

Для отримання згоди урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини на усиновлення дитини, яка має громадянство України, але проживає за її межами, іноземці подають (через відповідну консульську установу чи дипломатичне представництво України або безпосередньо до урядового органу) необхідні документи, а також висновок відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей

1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

1. У статті 216 СК України встановлено загальну заборону посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства.

Оскільки виявлення та влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, віднесене до виключної компетенції спеціально створених державних органів, протиправною вважається діяльність інших органів та організацій (у тому числі й тих, де перебувають діти, позбавлені батьківського піклування, — виховальних, навчальних, лікувальних закладів та ін.). Як відзначалося, керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані інформувати про них органи опіки та піклування за місцем знаходження дитини (ч. 1 ст. 214 СК). Будь-яка інша діяльність цих закладів по виявленню та підбору дітей для передачі їх на усиновлення від імені та в інтересах осіб, які бажають усиновити дитину (дітей), забороняється.

Органи та посадові особи, які уповноважені законом здійснювати підбір та передачу дітей на усиновлення, не можуть мати на меті отримання прибутку, тобто комерційні цілі. У зв'язку з цим, як слушно відзначає З.В. Ромовська, встановлена законодавцем заборона стосується не лише діяльності комерційних осіб, а й некомерційних, і саме тому терміни «посередницька» та «комерційна діяльність» розділені комою.

2. У той же час не визнається посередницькою діяльність з усиновлення дітей спеціально уповноваженими іноземними державами органів чи організацій з усиновлення дітей, яка провадиться на території України в силу міжнародного договору або на засадах взаємності, а також діяльність державних органів з виконання покладених на них обов'язків по виявленню, обліку та влаштуванню дітей, позбавлених батьківського піклування.

3. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ю тягне кримінальну відповідальність винних осіб за ст. 169 КК України у вигляді штрафу від 50 до 120 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, а якщо ті самі дії були вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.

3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.

4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

1. Однією з основних умов усиновлення є згода біологічних батьків дитини на усиновлення. За загальним правилом, згода на усиновлення повинна бути отримана від обох батьків, записаних у свідоцтві про народження дитини, незалежно від їхнього фактичного зв'язку з дитиною (окреме проживання, наявність у одного з них сім'ї тощо).