Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

При цьому законом не передбачено можливості здійснення усиновлення з меншою різницею у віці між усиновлювачем і особою, яку усиновляють, незалежно від причин.

3. Усиновлення завжди тісно пов'язане із сім'єю, яка здебільшого повинна мати характер офіційно зареєстрованої, тобто через інститут шлюбу. У результаті усиновлення особа стає членом сім'ї, повноцінність якої передбачає наявність батька і матері (у випадку усиновлення повнолітньої особи така обставина безперечно не є настільки визначальною).

Встановлений пріоритет саме сімейного виховання дитини, позбавленої батьківського піклування. І на практиці усиновлювачами найчастіше стають подружні пари, позбавлені можливості мати власних дітей. Тут слід мати на увазі, що в подальшому шлюб між подружжям може бути розірваний або визнаний недійсним, однак ці обставини самі по собі не зачіпають юридичної сили факту усиновлення дитини.

Одним із аспектів наближення офіційно зареєстрованого шлюбу та фактичних шлюбних відносин є можливість здійснення усиновлення у випадку проживання осіб, які не перебувають у шлюбі між собою, однією сім'єю.

4. Не можуть бути усиновлювачами особи однієї статі у зв'язку з переслідуванням законом мети створення "правової ілюзії" сім'ї, біологічного походження дитини від батька і матері. Закон визначає наявність у людини батька та матері, що тягне за собою неможливість множинності на тій чи іншій стороні. Другим чинником цієї заборони є встановлення заборони одностатевих шлюбів, яка випливає із ст. 21 СК України.

Забороняється усиновлення однієї і тієї ж дитини особами, які не перебувають між собою у шлюбі. Більше того, усиновлення дитини двома особами, які не перебувають між собою у шлюбі, може зумовити у подальшому додаткові моральні страждання для дитини через неоднозначність і невизначеність її положення. Це обумовлюється можливістю виникнення спорів з приводу місця проживання дитини, майнових суперечок, спорів з приводу виховання дитини та ін. Тому можливість стати спільно усиновлювачами однієї і тієї ж самої дитини має тільки подружжя.

У випадку коли дитина має батька чи матір, її усиновити може інша особа (протилежної статі) тільки у тому випадку, коли між цими особами (рідним батьком (матір'ю) і особою, яка бажає усиновити дитину) буде зареєстровано шлюб або вони проживають спільно однією сім'єю.

5. Допускається усиновлення дитини одним із подружжя або самотньою особою. У цьому випадку правовий зв'язок з батьками (батьком, матір'ю) втрачається, а усиновлювачем може бути один чоловік або одна жінка.

6. Зважаючи на те, що законом не встановлено обмежень щодо наявності дітей, особі не може бути відмовлено в усиновленні дитини у зв'язку з наявністю в цієї особи своїх рідних чи усиновлених дітей чи можливості народити власну дитину.

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами

1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;