Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ

Право на пай як на членство у кооперативі належить лише члену кооперативу, інші члени його сім'ї, у тому числі подружжя, ним не наділені. Право на грошову вартість паю належить члену кооперативу, а також його подружжю, якщо паєнагромадження являє собою їх спільну власність. Інші члени сім'ї за життя члена кооперативу правом на пай не користуються і тому не можуть вимагати розділу паю та кооперативної квартири, вони можуть претендувати лише на відшкодування членом кооперативу засобів, наданих йому для внесення пайового внеску.

Тому розділ паю та кооперативної квартири не можна змішувати із визнанням права на частину паєнагромадження. У першому випадку кожний володілець паю стає членом кооперативу, за ним закріплюється відповідна частина квартири, на його ім'я відкривається особистий рахунок тощо. В іншому випадку житлові правовідносини не змінюються. Членом кооперативу та володільцем особистого рахунку залишається особа, яка вступила до кооперативу, вона повністю сплачує отриманий кредит; сума, яка зарахована на особистий рахунок, не перерозподіляється; квартира вважається закріпленою за членом кооперативу (із сім'єю). Відбувається лише фіксація (на підставі угоди поміж подружжям або судового рішення) прав іншого подружжя на певну частину паєнагромадження - конкретну суму, що еквівалентна його внеску у паєнагромадження. Визнання права на паєнагромадження є можливим як в період шлюбу, так і під час провадження судом у справі про розірвання шлюбу, а також після розірвання шлюбу.

Такими чином, розділ паю та квартири є можливим лише між особами, які перебувають у шлюбі. При цьому слід враховувати положення чинного сімейного законодавства.

3. Обов'язковою умовою поділу паю та кооперативної квартири є спільна власність подружжя на паєнагромадження. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Отже, пай та кооперативна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

У свою чергу Пленумом Верховного Суду України у постанові від 18.09.87 р. (з наступними змінами) (п. 6) було роз'яснено, що при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст. 146 ЖК України, положеннями законодавства про власність, п. 43 Примірного статуту ЖБК і чинним сімейним законодавством. При цьому суд повинен враховувати наступне:

а) пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах. При цьому суд повинен враховувати суму боргу, яку один з подружжя зобов'язаний повернути кредитору;

б) внесений одним із подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном. Якщо паєнагромадження згодом збільшилися за рахунок коштів, одержаних одним з подружжя у дар або в порядку спадкування чи за рахунок дошлюбного майна, то ці кошти також є особистою власністю того з подружжя, який їх одержав. При поділі квартири на цю суму може бути збільшена його частка в паєнагромадженні;

в) поділ квартири у будинку ЖБК може бути проведений, якщо кожному із колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення. Поділ приміщень при цьому провадиться відповідно до виділених їм часток у паєнагромадженні або визначених у праві власності на квартиру;

г) оцінка окремих приміщень провадиться, виходячи з кошторисної вартості квартири, що визначається проектною організацією, з урахуванням поправочного коефіцієнта, який встановлюється загальними зборами членів кооперативу (п. 12 Примірного статуту ЖБК). Витрати на обладнання балконів, вбудованих шаф тощо, які маються лише в одному жилому приміщенні квартири, слід включати до вартості цього приміщення. Якщо пайовий внесок за надану квартиру внесено повністю і за твердженням сторони вартість її перевищує кошторисну, дійсна вартість квартири може бути визначена за погодженням сторін, а при недосягненні такої згоди - шляхом призначення судом експертизи;

д) у тому разі, коли при поділі квартири вартість приміщення, виділеного одному з колишнього подружжя, перевищує розмір його частки в паєнагромадженні, другому з подружжя в порядку компенсації можуть бути передані інші предмети з спільного майна або стягнута на його користь грошова сума;

є) якщо будівництво будинку ЖБК не закінчено або один з подружжя відмовився від вселення в квартиру у будинку кооперативу, вимоги про поділ жилого приміщення задоволенню не підлягають. У цьому випадку до одного з подружжя, який є членом кооперативу, можуть бути заявлені вимоги про виплату грошової компенсації на відшкодування належної іншому з подружжя частки в паєнагромадженні;

ж) відповідно до п. 43 Примірного статуту ЖБК з часу набрання законної сили рішенням суду про поділ квартири колишній з подружжя визнається членом кооперативу. Тому суд не повинен покладати обов'язок на ЖБК на прийом цього подружжя до кооперативу;

з) до участі у справі про поділ квартири як третю особу суди повинні залучати ЖБК, оскільки цим зачіпаються його інтереси;

и) до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

4. Водночас чинною наразі постановою Пленуму Верховного Суду СРСР за № 11 від 11.10.91 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні справ по спорах поміж громадянами та житлово-будівельними кооперативами" (пп. 23 - 26) було підкреслено, що поділ житлового приміщення в будинку кооперативу може бути проведений між членом кооперативу і його подружжям незалежно від розміру приналежної кожному частки паєнагромадження, що є їх спільним майном, лише у випадку розірвання шлюбу й при наявності інших умов, передбачених законом. З позовом про поділ житлового приміщення вправі звернутися до суду як колишнє подружжя члена кооперативу, так і член кооперативу.

При винесенні рішення про поділ житлового приміщення суд враховує розмір приналежної кожному із колишнього подружжя частки паєнагромадження, інтереси дітей і інших членів сім'ї, що мають право на користування житловою площею, а також планування квартири. В окремих випадках суд може взяти до уваги й фактично сформований порядок користування житловим приміщенням.

Якщо квартира складається із двох або більше суміжних неізольованих кімнат, суд, зробивши висновок, що їхнім переобладнанням в ізольовані (при наявності на те дозволу у встановленому порядку) не будуть погіршені житлові умови сторін і членів їхньої сім'ї, вправі залежно від конкретних обставин справи покласти обов'язок по переобладнанню на одну або обидві сторони.

У випадку визнання за одним з колишнього подружжя при поділі житлового приміщення права на користування приміщенням, вартість якого перевищує розмір його частки в паєнагромадженні, суд, з огляду на інтереси неповнолітніх дітей або інтереси, що заслуговують уваги, цього подружжя, може відступити від принципу рівності часток сторін у їхній спільній власності. Якщо суд не знайде підстав для збільшення частки паєнагромадження зазначеного із подружжя, на користь іншого подружжя у вигляді компенсації стягується відповідна грошова сума.

При неможливості поділу житлового приміщення з члена кооперативу стягується грошова компенсація на користь його колишнього подружжя або іншого члена сім'ї, за якими визнано право на частину паєнагромадження, на їхнє прохання про це й лише за умови, коли вони дадуть згоду звільнити житлове приміщення.

За позовом одного із подружжя (колишнього подружжя) суд може визнати за ним право на певну частину паєнагромадження, що є їх загальним спільним майном, без поділу житлового приміщення.