Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

1. Норми ст. 71 ЖК найчастіше використовуються в судовій практиці і з'являються в судових рішеннях.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї - є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Під "збереженням жилого приміщення" в коментованій статті слід розуміти охорону законом права на житлову площу в житловому приміщенні за тимчасово відсутніми наймачами та членами їх сімей.

Причини відсутності не мають значення, якщо така відсутність продовжувалась до 6 місяців. У разі перебільшення цього строку суд повинен з'ясувати причини. Ст. 71 ЖК закріплює вичерпний перелік причин відсутності громадянина понад 6 місяців, що є підставою для збереження житла за відсутнім наймачем або членами його сім'ї.

2. П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснює застосування ст. 71 ЖК:

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

3. Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки слід відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК).

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитись до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання. При вибутті на постійне місце проживання в інше жиле приміщення особа втрачає не тільки фактичне володіння жилим приміщенням але й намір повернутись.

4. Особа, яка втратила право на жиле приміщення через тривалу відсутність, може повернутись в попередню жилу площу тільки у порядку ст. 65 ЖК (право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення).

5. У випадках, передбачених коментованою статтею, жиле приміщення за тимчасово відсутніми особами понад 6 місяців зберігається автоматично, тобто такі особи не повинні вчиняти які-небудь дії: отримувати згоду від спільно проживаючих членів сім'ї, наймодавця, оформлювати свою відсутність.

6. Коментована стаття стосується збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми наймачами житла в державному житловому фонді.

Збереження права користування в разі тимчасової відсутності фізичної особи передбачене також і щодо приватного житлового фонду. Згідно ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 72. Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.