Розділ IV ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

12. У разі примирення сторін та визнання його умов судом суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про визнання оскаржених судових рішень такими, що втратили законну силу, і закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення (частина друга статті 203 КАСУ). У цій ухвалі доцільно відразу вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статті 96 КАСУ.

За наявності такої ухвали повторне звернення того ж позивача до суду із тотожними позовними вимогами до того самого відповідача і з тих самих підстав відповідно до частини третьої статті 157 КАСУ не допускається.

13. Суд не може визнати умови примирення сторін, якщо внаслідок цього будуть порушені норми права або чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Якщо у справі беруть участь також треті особи і умови примирення опосередковано стосуються їхніх інтересів, то суд не може визнати умови примирення сторін без згоди на це третіх осіб.

14. Обидві сторони зобов'язані дотримуватися умов примирення. У разі невиконання умов примирення однією зі сторін суд касаційної інстанції, який закрив провадження у справі, поновлює провадження у справі за клопотанням іншої сторони. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується і поновлюється законна сила судових рішень, що були оскаржені. Провадження у справі продовжується в касаційній інстанції зі стадії, на якій його було зупинено.

Стаття 220. Межі перегляду судом касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

3. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає загальні межі повноважень суду касаційної інстанції, що характеризують касаційне провадження і відрізняють його від інших видів провадження в адміністративних справах.

2. Стаття спрямована на забезпечення однакового застосування адміністративними судами норм права і акцентує увагу на тому, що предметом касаційного оскарження є лише питання права (законності судового рішення).

Межі касаційного перегляду

3. Суд касаційної інстанції переглядає справу та оскаржені судові рішення в межах:

1) касаційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті порушення норм права чи помилки у правовій оцінці обставин у справі, на які посилається особа, що подала скаргу; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення норм права, що привели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд касаційної інстанції може вийти за ці межі;

2) позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, тобто суд касаційної інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не може розглядати будь-яких нових позовних вимог, водночас відповідно до принципу офіційності, згідно з частиною другою статті 11 КАСУ, він може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Обмеження щодо перегляду доказів і встановлення обставин

4. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише щодо додержання норм права, а тому суд касаційної інстанції не досліджує доказів і судових дебатів не проводить, і в судовому рішенні не може встановлювати та визнавати доведеними нові обставини та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, адже все це питання факту. Однак він може встановити, що суд першої чи апеляційної інстанції всупереч закону відхилив або врахував той чи інший доказ. Це може стати підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до адміністративного суду тієї інстанції, яка першою допустила помилку.

Стаття 220-1. Попередній розгляд справи

1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.