Розділ IV ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

17) щодо видачі дубліката виконавчого листа (частина третя статті 260);

18) щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (частина четверта статті 261);

19) щодо визнання мирової угоди, укладеної на стадії виконання судового рішення (частина п'ята статті 262);

20) щодо прийняття відмови стягувача від примусового виконання (частина п'ята статті 262);

21) щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 263);

22) щодо заміни сторони виконавчого провадження (частина третя статті 264);

23) щодо повороту виконання судового рішення (частина п'ята статті 265);

а також:

24) окремі ухвали (частина третя статті 166);

25) додаткові ухвали (частина п'ята статті 168), однак лише стосовно питань, ухвали з яких може бути оскаржено.

У разі надходження апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, суд першої інстанції, не зупиняючи провадження у справі, направляє таку апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції разом із копіями відповідної ухвали та документів, оскільки питання щодо прийняття апеляційної скарги вирішує суд апеляційної інстанції. Отримавши таку апеляційну скаргу суддя-доповідач суду апеляційної чи касаційної інстанції відмовляє у відкритті провадження, керуючись статтями 185, 189 КАСУ (див. пункт 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

9. Як постанову, так і ухвалу суду першої інстанції може бути оскаржено повністю (якщо особа вважає всі твердження чи висновки суду хибними) або частково (якщо особа вважає лише окремі твердження чи висновки суду неправильними).

Підстави для апеляційного оскарження

10. Хоч коментована стаття і не визначає підстав для апеляційного оскарження, але з положень статей 201 - 204 цієї глави можна зробити висновок, що такими підставами можуть бути помилки суду першої інстанції як у питаннях факту (встановлення обставин у справі), так і в питаннях права (застосування норм матеріального та процесуального права). Якщо їх деталізувати, то оскаржити судове рішення в апеляційному порядку можна з таких підстав:

1) неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам у справі;

4) вирішення не всіх позовних вимог або питань;

5) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, або правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

6) справу розглянуто і вирішено у першій інстанції неповноважним складом суду;