Розділ IV ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

(Із доповненнями, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає підстави для реалізації повноваження суду апеляційної інстанції, що визначено пунктом 3 статті 198 і пунктом 3 статті 199 КАСУ. Ці підстави є самостійними, а можуть бути й поєднані.

2. Стаття запобігає виникненню різної практики застосування повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційних скарг, оскільки разом зі статтями 200 - 201, 203 - 204 КАСУ визначає підстави для кожного з цих повноважень.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

3. Якщо суд першої інстанції не з'ясував хоча б однієї обставини, яку, виходячи з норм права, належало б установити для правильного вирішення позовної вимоги чи питання, суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи нову ухвалу суду першої інстанції і приймає нову постанову або постановляє ухвалу з урахуванням цієї обставини. Зазвичай ця помилка суду першої інстанції пов'язана з неправильним визначенням предмету доказування.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими

4. Якщо суд першої інстанції встановив певну обставину без достатніх на те доказів або через помилкову їх оцінку, то ухвалене з урахуванням цієї обставини судове рішення (постанова чи ухвала) буде необґрунтованим, а тому суд апеляційної інстанції повинен його скасувати і прийняти нову постанову або постановити нову ухвалу.

5. Ця підстава не застосовується, якщо суд першої інстанції встановив певну обставину на підставі законної презумпції (наприклад, презумпції вини суб'єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 71 КАСУ). Законна презумпція - це зроблене на підставі норми матеріального чи процесуального права припущення про наявність певної обставини, яке дає можливість вважати її встановленою, якщо зазначене припущення не буде спростоване з посиланням на докази. Інколи закон не дає можливості спростовувати презумпцію (приклади див. у статтях 35 і 37 КАСУ та коментарях до статей 35 та 37). 

Невідповідність висновків суду обставинам справи

6. Якщо суд першої інстанції у своєму рішенні зробив висновок про наявність певної обставини, якої насправді не було, або дійшов висновку про відсутність обставини, що мала місце, тоді суд апеляційної інстанції повинен скасувати судове рішення і прийняти нову постанову або постановити нову ухвалу.

Порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

7. Якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і (або) процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, тоді суд апеляційної інстанції повинен скасувати судове рішення і прийняти нову постанову або постановити нову ухвалу. При цьому суд першої інстанції таке порушення може допустити як у самому судовому рішенні, так і в процесі розгляду або вирішення справи (наприклад, не було залучено всіх заінтересованих осіб, або справу розглянуто без належного повідомлення особи, яка бере участь у справі, тощо), головне, що це порушення вплинуло на результат вирішення справи чи питання. Порушення норм права може виявлятися у:

1) застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації (зокрема, й у разі невідповідності норми правовому акта з вищою юридичною силою);