Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

13. Частину першу коментованої статті необхідно тлумачити так, що органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, у справах, де необхідно здійснювати такий захист, не лише можуть подавати адміністративний позов, а й брати у них участь, у тому числі і як законні представники третьої особи чи навіть відповідача (наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може представляти інтереси іноземця, щодо якого подано позов про його видворення).

Це означає також, що такі органи й особи мають право оскаржити судове рішення чи ініціювати його перегляд за нововиявленими обставинами, якщо судове рішення безпосередньо стосується прав, свобод чи інтересів особи, яку вони мають право захищати, навіть у випадках, якщо вони не брали участі у цій справі раніше.

Зазвичай зазначені органи й особи звертаються до суду з адміністративним позовом або вступають у справу в інший спосіб за власною ініціативою, зокрема й за зверненням відповідної особи, яку вони мають право захищати. Однак прокурор, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені до справи ухвалою суду з метою виконання покладених на них повноважень.

Стаття 61. Особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді

1. Органи та особи, які визначені у статті 60 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, не можуть закінчувати справу примиренням.

2. Відмова органів та осіб, визначених у статті 60 цього Кодексу, від адміністративного позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.

3. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду.

4. Органи та особи, визначені у статті 60 цього Кодексу, які не брали участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мають право знайомитися з матеріалами справи в адміністративному суді.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює особливості повноважень органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, що відрізняють їх від повноважень інших законних представників. Ці особливості обумовлені метою узгодження їхнього процесуального становища із завданнями, які на них покладені матеріальним законодавством.

Обмеження диспозитивних прав

2. Частина шоста статті 59 КАСУ наділяє законного представника повноваженням самостійно здійснювати процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Однак відповідно до частини першої коментованої статті органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб у суді, за жодних умов не мають права досягати примирення в адміністративній справі, оскільки примирення - це дискреційне право сторін, яке пов'язане із розпорядженням матеріальними правами. Відповідні органи та особи не наділені такою дискрецією, зокрема й тому, щоб ця дискреція не використовувалася всупереч інтересам особи.

Водночас наведене обмеження не перешкоджає самій особі, яку представляють, якщо вона має адміністративну процесуальну дієздатність відповідно до статті 48 КАСУ, досягнути примирення у справі.

3. Відмова органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, від адміністративного позову не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи.

У разі ж зміни позовних вимог особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, має право вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.

Зазначені права особа має лише за умови, що вона наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

4. Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтримує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду. Це положення також випливає із принципу диспозитивності. Слід звернути увагу, що якщо прокурор діє в інтересах держави, а позивачем визначено якийсь державний орган, то непідтримання позову державним органом не тягне за собою залишення позовної заяви без розгляду, оскільки частина третя коментованої статті стосується лише фізичних осіб.

5. Таким чином, у переважній більшості випадків при реалізації диспозитивних прав перевага надається позиції особи, яку представляють, за умови, що вона має адміністративну процесуальну дієздатність. Адже йдеться саме про її матеріальні права. Тому у справах, де таку особу представляють органи чи особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, суд завжди повинен з'ясувати позицію цієї особи щодо адміністративного позову і дій щодо розпорядження її диспозитивними правами.