Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (стаття 150 Конституції України);

2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (стаття 151 Конституції України);

3) офіційного тлумачення Конституції та законів України (стаття 150 Конституції України);

4) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (статті 111, 150 Конституції України);

5) відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України (стаття 159 Конституції України);

6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України (наявність висновку Конституційного Суду України з цього питання потрібна для розгляду Верховною Радою України питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до пункту 28 частини першої статті 85 Конституції України).

Стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" про межі повноважень Конституційного Суду України встановлює, що до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, що віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. Таким чином, суд за правилами адміністративного судочинства розглядає справи щодо:

1) відповідності законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підзаконних правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції і законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншим правовим актам вищої юридичної сили актів інших суб'єктів владних повноважень.

Можливі ситуації, коли один і той самий правовий акт буде предметом перегляду у Конституційному Суді України (з огляду на невідповідність цього акта положенню Конституції України) та в адміністративному суді (з огляду на його невідповідність такому ж за змістом положенню закону). У цьому випадку адміністративний суд повинен зупинити провадження у справі до вирішення питання Конституційним Судом України (пункт 3 частини першої статті 156 КАСУ).

Водночас потрібно враховувати позицію Конституційного Суду України, за якою юрисдикція Конституційного Суду України поширюється лише на чинні правові акти, а тому питання щодо конституційності нечинного правового акта непідвідомче Конституційному Суду України91. Звідси можна припустити, що правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які втратили чинність, можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, якщо це необхідно для захисту прав, свобод чи інтересів особи. У цьому випадку адміністративний суд має право вирішувати питання і про їхню неконституційність.

30. Компетенція адміністративних судів не поширюється на справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Тому за правилами адміністративного судочинства не розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства і прокуратури, що можуть бути розглянуті відповідно до КПКУ. Крім справ і питань, що вирішуються за правилами КПКУ, не можуть бути вирішені за правилами адміністративного судочинства справи щодо надання дозволу на:

1) витребування документів та даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці злочину, джерело та розміри їх доходів;

2) негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи;

3) зняття інформації з каналів зв'язку;

4) контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією;

5) застосування інших технічних засобів одержання інформації.

Зазначені справи суд вирішує на підставі пункту 4 частини першої і частини другої статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" із застосуванням правил кримінального судочинства.

Водночас оскільки КПКУ не передбачає можливості розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність суб'єктів владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тому Верховний Суд України дійшов до висновку, що позов щодо оскарження бездіяльність прокурора, яка полягала у неприйнятті жодного процесуального рішення за заявою позивача про порушення кримінальної справи належить до адміністративної юрисдикції.

31. Компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень. Справи про накладення адміністративних стягнень, тобто справи про адміністративні правопорушення, розглядають районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) у випадках, що визначені статтею 221 КУпАП і частиною другою статті 386 Митного кодексу України, та в порядку, встановленому цими законодавчими актами.