Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Якщо повістку не було вручено через відсутність адресата за вказаною адресою або у разі його відмови одержати повістку, тоді до суду слід негайно повернути повістку із зазначенням причин невручення (частини друга та одинадцята коментованої статті, стаття 37 КАСУ). Якщо адресат відсутній, особа, яка повинна вручити повістку, має зазначити у повістці, куди вибув адресат, коли очікується його повернення, якщо у неї є такі відомості, наприклад, від сусідів тощо (частина п'ята коментованої статті). Такі відомості можуть бути важливими для відправлення нової повістки.

Ці ж правила застосовуються у разі, якщо повістку доставлено за адресою місцезнаходження юридичної особи, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, або за адресою, яка була зазначена представником юридичної особи, якщо службовців чи представників зазначеної юридичної особи там не виявилося (частина восьма коментованої статті).

Розписку чи повістку з відповідними відмітками суд приєднує до справи, оскільки вони мають значення для встановлення, чи було належно повідомлено адресата про судове засідання.

7. Певні особливості має процедура вручення повістки особі, особисту свободу якої обмежено (частина шоста коментованої статті), та особі, яка проживає за кордоном (частина сьома коментованої статті).

Так, особі, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, пов'язане з обмеженням особистої свободи (довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовця, обмеження волі, арешт), повістка направляється на адресу відповідної установи, де утримується особа. Адміністрація цієї установи повинна невідкладно вручити особі повістку та інші судові документи під розписку, яка негайно надсилається до адміністративного суду. За аналогією у такий самий спосіб має відбуватися вручення повістки особі, яка перебуває під адміністративним арештом.

Порядок вручення повісток особам, які проживають за межами України, встановлюється міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Це можуть бути як багатосторонні, так і двосторонні договори про правову допомогу. Як правило, таке вручення відбувається через компетентні органи відповідних держав (зазвичай міністерства юстиції).

Вручення судових документів за кордоном ускладнюється, якщо між країнами не укладено відповідного міжнародного договору. Тоді функції щодо вручення повісток мають виконувати дипломатичні або консульські установи України за місцем проживання цих осіб, оскільки такі повноваження передбачені частиною другою статті 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року100 та пунктом "j" статті 5 Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року. Вручати повістку через дипломатичні або консульські установи України можна громадянам України та іншим особам, але право іншої країни може не допускати такого вручення своїм громадянам. Тоді питання про вручення повістки має вирішуватися у дипломатичному порядку через органи закордонних справ України та іншої відповідної країни.

Презумпція вручення повістки

8. КАСУ визначає випадки, коли факт вручення повістки адресату презумується, незалежно від фактичного ознайомлення його з повісткою. Таку презумпцію виражено словом "вважається". Так, особа вважається належно повідомленою про дату, час і місце судового засідання, якщо повістку своєчасно вручено:

1) повнолітньому члену сім'ї адресата, який проживає разом з ним (частина четверта коментованої статті);

2) представнику особи, яка бере участь у справі, - адресата повістки (частина десята коментованої статті).

3) службовій особі юридичної особи-адресата, яка приймає кореспонденцію, або якщо повістку доставлено за адресою місцезнаходження юридичної особи, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка була зазначена представником юридичної особи (частина восьма коментованої статті);

4) службовій особі, яка приймає кореспонденцію в органі, у якому працює посадова чи службова особа - адресат повістки (частина дев'ята коментованої статті).

Ще одну презумпцію встановлено статтею 37 КАСУ: особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про судове засідання.

9. Зазначені презумпції не можуть спростовуватися (особа вважається повідомленою про судове засідання, навіть якщо фактично не ознайомилася зі змістом повістки), за винятком виняткових випадків, - зокрема, якщо повнолітній член сім'ї адресата, незважаючи на свій обов'язок, умисно не повідомив адресата про повістку (наприклад, через конфлікт між ними), або якщо підпис про одержання було сфальсифіковано іншою особою, або було сфальсифіковано факт відмови від одержання повістки. Однак довести ці обставини повинна особа - адресат повістки.

Стаття 36. Час вручення повістки

1. Часом вручення повістки вважається день заповнення розписки адресатом, його представником, повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним, службовою особою органу, підприємства, установи, організації. 

1. Стаття встановлює порядок визначення часу, у який адресат повістки вважається повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Стаття має важливе значення при перевірці, чи було адресату належним чином вручено повістку.

Визначення часу вручення повістки

2. Відповідно до коментованої статті, часом вручення повістки вважається день заповнення розписки, яка надсилається разом із повісткою і після вручення повертається до суду: