Розділ II ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

1) залишення позовної заяви без розгляду у разі повторного неприбуття позивача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

2) залишення заяви чи скарги без розгляду за клопотанням позивача (скаржника) про відкликання заяви (скарги).

У цих випадках суд вчиняв цілу низку процесуальних дій, але розгляд і вирішення адміністративної справи по суті не відбулися внаслідок поведінки позивача (скаржника), тому судовий збір у цих випадках не повертається.

Розмір і порядок повернення коштів судового збору

10. Розмір повернення коштів судового збору залежить від підстав повернення судового збору. Так, при сплаті судового збору у більшому розмірі особі повертається зайво сплачена сума судового збору. В інших випадках повернення коштів судового збору має здійснюватися в повному розмірі внесених коштів.

11. Підставою для повернення коштів судового збору є відповідна ухвала суду, яку він постановляє за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір. Ухвала суду про повернення судового збору або відмову у цьому викладається окремим документом (пункт 6 частини четвертої статті 160 КАСУ) і складається з урахуванням загальних вимог до ухвали суду, встановлених статтею 165 КАСУ.

Таку ухвалу відповідно до частини другої статті 98 КАСУ може бути оскаржено особою, щодо якої вирішено питання про судові витрати.

Стаття 90. Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає порядок несення судових витрат на правову допомогу. Її положення спрямовані на забезпечення особі права на правову допомогу в адміністративному судочинстві. З іншого боку, вони запобігають завищенню витрат на правову допомогу.

Правова основа статті

2. Зазначений вид витрат пов'язаний із реалізацією конституційного права на правову допомогу. Стаття 59 Конституції України визначає, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Детальніше про право на правову допомогу див. статтю 16 КАСУ і коментар до ст. 16 КАСУ.

Витрати на правову допомогу в адміністративному процесі і їх компенсація

3. Частина перша коментованої статті свідчить про те, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору. До цих витрат не належать витрати, пов'язані із прибуттям до суду адвоката чи іншого фахівця у галузі права, які діють як представники сторін, оскільки це самостійний вид судових витрат, що визначений статтею 91 КАСУ.

За загальним правилом витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень і виграла справу, має право на компенсацію їй іншою стороною судових витрат, зокрема й витрат на правову допомогу (частина перша статті 94 КАСУ), але у межах, встановлених законом (а до прийняття відповідного закону і набрання ним чинності - Кабінетом Міністрів України).

4. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, за своїм процесуальним статусом прирівняні до позивача (частина перша статті 54 КАСУ). Тому правила цієї статті застосовуються і до таких третіх осіб.

Незважаючи на те, що, закон прямо не визнає судовими витратами видатки на правову допомогу, що понесли треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на наш погляд, допустиме застосування положень коментованої статті за аналогією і до таких осіб. Тому вони можуть розраховувати на компенсацію цих витрат за рахунок відповідного бюджету, якщо вони брали участь на стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, і суб'єкт владних повноважень програв справу (див. частину першу статті 94 КАСУ, яку, на наш погляд, можна застосувати за аналогією).