Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

6. Індивідуально-профілактична робота — це система заходів цілеспрямо­ваної діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміно­генних якостей. Такому ж впливу під час відбування покарання піддаються й засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — протягом усього терміну відбування покаран­ня аж до зняття або погашення судимості в установленому законом порядку (статті 89—91 КК).

7. Після реформування органів внутрішніх справ, а саме — виведення з-під підпорядкування МВС України Державного департаменту України з питань виконання покарань, підрозділів пожежної охорони та ін., термін «органи внут­рішніх справ» за змістом є тотожним поняттю «міліція».

Відповідно до чинного законодавства, міліція в Україні — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і сво­боди громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держа­ви від протиправних посягань.

Правовою підставою діяльності органів внутрішніх справ (далі — ОВС) України є ст. 19 Конституції України, спеціальний Закон України «Про мі­ліцію», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші нор­мативно-правові акти, що визначають їх правовий статус і функції в галузі за­побігання злочинам.

8. У випадках, коли позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбов­ців і позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на весь час відбу­вання основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Строк додаткового покарання при цьому обчислю­ється з моменту відбуття основного покарання. Це означає, що адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дисциплі­нарного батальйону, військової частини чи начальник гарнізону не може ви­користовувати засуджену особу на роботах (посадах), які їй заборонено вико­нувати (обіймати).

Крім цього, за 20 днів до закінчення строку покарання, а в разі умовно- дострокового звільнення засудженої особи (ст. 81 КК) або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК) — у день звільнення адміністра­ція зазначених органів і установ виконання покарань направляє поштою до КВІ за обраним місцем проживання копію вироку та постанови суду, довідку на засуджену особу, де зазначає її установчі дані, дату звільнення та дані про родичів, а також підписку про явку до відповідного підрозділу КВІ у триден­ний термін після звільнення. Якщо ж засуджений навмисно чи випадково вказав у заяві помилкову адресу, за якою він має намір постійно проживати після звільнення, він однаково зобов’язаний з’явитися до КВІ, куди направлені документи, оскільки в іншому разі його неявка буде підставою для оголошення в розшук або для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК України «Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі».

Указані документи є підставою для постановки особи, яка була звільнена від відбування покарання (статті 152—155 КВК), на облік КВІ та застосуван­ня до нього тих правообмежень, що складають зміст покарання у виді позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю

1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених до позбавлен­ня права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим, власником підприємства, уста­нови, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засуджено­го, а також органом, що має право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженому, вживає заходів до припинен­ня порушень вимог вироку; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до криміналь­но-виконавчої інспекції без поважних причин, організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до орга­нів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

2. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи, позбавленої права обій­мати певні посади або займатися певною діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притяг­нення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

1. Облік — це засвідчення, встановлення наявності, з’ясування кількості чого-небудь; реєстрація людей із занесенням у відповідні списки для їх вико­ристання де-небудь, з’ясування їх наявності і т. ін.; система реєстрація проце­сів якої-небудь діяльності в її кількісному та якісному виявах з метою спряму­вання, контролю тощо.

Засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю реєструються Кримінально-виконавчою ін­спекцією у спеціальному журналі обліку осіб, засуджених до цього виду пока­рання у день отримання копії вироку суду та інших документів, про які йдеть­ся в коментарі до ст. 30 КВК України.

2. У встановлені законом терміни КВІ після взяття засудженого на облік направляє письмове повідомлення до суду, який виніс обвинувальний вирок, органу та установі виконання покарань, з яких було звільнено цю особу, та в інші органи (до органу, який вправі анулювати дозвіл займатися певними ви­дами діяльності; підрозділи у справах громадянства і міграції та реєстрації фі­зичних осіб територіальних органів внутрішніх справ тощо).

3. Після взяття засудженого на облік його одразу викликають у КВІ (непов­нолітні особи — з одним із батьків або особою, яка їх замінює) для роз’яснення порядку та умов відбування даного покарання, правових наслідків у разі пору­шення вимог закону та ухилення від відбування цього покарання. За результа­тами співбесіди засуджений дає підписку про виконання обов’язків, що випли­вають з вироку суду та інших нормативно-правових актів, і заповнює анкету.

У повідомленні про виклик засудженого до КВІ зазначається обов’язок цієї особи про пред’явлення зазначеному органу виконання покарань таких до­кументів:

а) довідки з місця роботи про те, яку посаду вона обіймає або який вид ро­біт виконує, або копії трудового договору (засуджені, які працюють у приват­них підприємців);

б) трудової книжки та ксерокопії з неї — для осіб, які не працюють.

У подальшому зазначені документи надаються на вимогу КВІ один раз на рік до закінчення строку відбування даного виду покарання.

4. Контроль (франц. controle — перевірка, від ст.-франц. contre-role — спи­сок, що має дублікати для перевірки) — перевірки законів, рішень тощо.

Свою контрольну функцію КВІ здійснює шляхом: