Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

3. Обмеження — це встановлення певних меж чого-небудь; недопущення поширення чого-небудь (у даному разі — виключення поширення окремих прав і обов’язків громадян на раніше судимих осіб).

4. Судимість — правовий стан особи, який виникає у зв’язку із засуджен­ням її судом до конкретної міри покарання за вчинений нею злочин і тягне, за умов, зазначених у законі, настання для неї певних негативних наслідків. Як зазначено у зв’язку з цим у ч. 1 ст. 88 КК, особа визнається такою, що має су­димість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашен­ня або зняття судимості.

Порядок набрання вироком законної сили визначений у ст. 401 КПК Украї­ни (див. коментар до ст. 4 КВК).

Строки погашення та зняття судимості встановлені у статтях 89—91 КК України. При цьому, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 16 «Про практику застосування судами Украї­ни законодавства про погашення і зняття судимості», положення закону про судимість поширюються на весь строк відбування як основного, так і додатково­го покарання, а у випадках, передбачених пунктами 5—9 ст. 89, пунктами 2—4 ч. 2 ст. 108 КК України, — і на певний строк після відбуття покарання.

5. Правообмеження щодо осіб, які мають судимість, можуть бути передбачені тільки законом. При цьому при визначенні змісту терміна «закон» слід врахо­вувати рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 (справа про тлумачення терміна «законодавство»), який тлумачить його у ши­рокому значенні слова. До законодавства України, зокрема, належать: Кон­ституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, поста­нови і декрети Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, між­народно-правові акти, згоду на які дала Верховна Рада України.

У теорії і на практиці розрізняють: загальноправові та кримінально-пра­вові наслідки судимості.

Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмежен­нях, що встановлюються законом стосовно осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, а саме:

1) заборона обіймати на певні посади.

Так, особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суд­дею, прокурором, адвокатом, нотаріусом, працівником органів внутрішніх справ та ін.;

2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;

3) обмеження у допуску до державної таємниці;

4) обмеження у виїзді за кордон громадянам України та обмеження у при­йнятті до громадянства України;

5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу тощо.

Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:

1) може виступати як кваліфікуюча ознака повторності (ст. 32 КК), реци­диву (ст. 34 КК);

2) є перешкодою при застосуванні норм інституту звільнення від кримі­нальної відповідальності (статті 45—48 КК);

3) виступає як обставина, що обтяжує покарання за злочини, вчинені по­вторно та у випадку рецидиву злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) та ін.

Отже, як правильно зазначається в науковій літературі, судимість — це не­гативний правовий статус особи.

Глава 24 ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 156. Надання допомоги засудженим у трудовому і побу­товому влаштуванні