Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати;

скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138—140 і 143 цього Кодексу;

поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи на­вчання на строк до п’ятнадцяти діб, а засуджених жінок — до десяти діб;

поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п’ятнадцяти діб;

переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, до при­міщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

2. Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, примі­щення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.

1. Стягнення — це примусовий захід, який є мірою відповідальності, що за­стосовується, як правило, за вчинення правопорушення з метою покарання і виховання особи, яка його вчинила, а також з метою загального попередження правопорушень.

2. Слово «порушення» у статті, що коментується, означає: це є суспільно небезпечне, винне діяння, вчинене засудженим, яке суперечить вимогам пра­вових норм.

Зміст такого порушення складають шість ознак:

а) це протиправний акт поведінки, тобто такий, що порушує саме правову норму (зокрема, норми КВК), а не будь-яку іншу із соціальних норм (моралі, культури, звичаїв тощо);

б) це зовнішній акт поведінки — діяння, яке може проявлятися у фор­мі дії або бездіяльності (не визнаються правопорушеннями думки, почуття тощо);

в) це свідомий і вольовий акт поведінки, тобто вчинений особою, яка ро­зуміє характер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками. То­му правопорушення — це варіант поведінки, вчинений осудною і дієздатною особою;

г) це лише винне діяння, тобто вчинене умисно або з необережності;

ґ) наявним є причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, що настали, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами;

д) порушення завдає суспільству певної шкоди, а тому завжди є небажа­ним, суспільно небезпечним.

3. Термін «встановленого порядку відбування покарання» розкритий у ко­ментарі до ст. 102 КВК України.

4. Перелік заходів стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених во­лі, наведений у коментованій статті КВК України і є вичерпний. Тому застосу­вання до порушників інших, непередбачених заходів дисциплінарного впливу, є незаконним і у певних випадках може бути визнано як факт катування або нелюдського поводження із засудженими. Зокрема, у п. 37 Європейських тю­ремних правил зазначено, що колективні покарання, тілесні покарання, пока­рання шляхом поміщення у темну камеру, а також будь-яке жорстоке, нелюд­ське або таке, що принижує гідність, покарання, суворо забороняються як ви­ди покарання за дисциплінарний проступок.

5. Визначені в законі заходи стягнення можна поділити на дві основні гру­пи: а) ті, що носять разовий характер, або дія яких поширюється на нетрива­лий період; б) ті, які пов’язані з тривалою зміною порядку та умов тримання засуджених. Зокрема, до заходів стягнення, пов’язаних з тривалим застосу­ванням, належить скасування поліпшених умов тримання, всі інші, зазначені у статті, що коментується, заходи дисциплінарного впливу носять разовий ха­рактер або мають нетривалий період.

6. Порядок обліку заходів стягнення встановлений у п. 81 ПВР УВП, а ска­сування права засудженого на поліпшені умови тримання, що передбачені у статтях 138—140 КВК, — у п. 82 ПВР УВП. При цьому повторне переведення засудженого на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніш як через шість місяців з дня відбуття стягнення.

7. Про черговість залучення засуджених до прибирання приміщень і тери­торії колонії див. коментар до ст. 118 КВК України. Стягнення у виді «позачер­гового чергування» не звільняє особу від виконання безоплатних робіт згідно з графіком, які засуджений зобов’язаний виконувати у неробочий час і не більш як по дві години на день.