Розділ «ОСОБЛИВА ЧАСТИНА»

Застосуванням заходів заохочення до засуджених адміністрація УВП до­сягає дві мети виховного характеру:

— ця діяльність спрямована щодо осіб, які мають формальні підстави бути заохоченими;

— цей процес опосередковано має позитивно впливати й на інших засудже­них, які відбувають покарання в УВП.

2. Об’єктивно — безсторонньо, неупереджено; те, що відповідає дійсності. Оцінка — це думка про цінність, рівень або значення когось, чогось.

Як зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», оскільки судо­вий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування пока­рання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким справляє вели­кий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділя­ти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповноліт­ніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з’ясувати ставлення засу­дженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог ре­жиму, участь у самодіяльних організаціях установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при об­ранні місця проживання і працевлаштування. Саме це і має складати зміст об’єк­тивної оцінки поведінки засуджених, до яких застосовуються передбачені, на­приклад, ч. 2 ст. 130 КВК України заходи заохочення.

3. Порядок обліку заходів заохочення засуджених визначений у п. 81 ПВР УВП. Застосування заходів заохочення оформляється постановами або нака­зами уповноважених на те осіб. Зокрема, заохочення у виді грошової премії та нагородження подарунком оголошується начальником УВП. При цьому роз­мір грошової премії та вид подарунка визначаються виходячи з особи засу­дженого, а також фінансового стану колонії. Премія зараховується на особо­вий рахунок засудженого, подарунок вручається засудженому, який розпоря­джається ним за своїм розсудом (залишає при собі, здає до камери схову або пересилає додому).

Постанови або витяги з наказів долучаються до особових справ засуджених.

4. Заохочення для засуджених можуть бути оголошені як усно, так і письмо­во. У наведеному у ст. 130 КВК України переліку заохочень подяка та достро­кове зняття раніше накладеного стягнення можуть бути оголошені як усно, так і письмово, інші — тільки письмово. При цьому заохочення, оголошені усно, у статистичному обліку не відображаються, але враховуються в індивідуальних програмах соціально-психологічної роботи (див. коментар до ст. 95 КВК) і бе­руться до уваги при визначенні ступеня виправлення засудженого та при скла­данні на нього характеристики.

Облік заохочень кожного засудженого ведеться начальниками відділень соціально-психологічної служби (старшими вихователями), заохочень у ціло­му по УВП — заступником начальника установи із соціально-виховної та пси­хологічної роботи або спеціально призначеною особою.

5. Вимога закону про застосування до засудженого лише одного заходу за­охочення зумовлена природою та змістом цієї діяльності адміністрації УВП (див. коментар до ст. 130 КВК). Крім цього, визначений у коментованій статті поря­док пов’язаний з необхідністю не підривати надмірними заходами заохочення порядок та умови відбування покарань у кримінально-виконавчих установах.

6. При застосуванні до засудженого заохочення у виді дострокового зняття раніше накладеного стягнення, із засудженого знімається не будь-яке стягнен­ня з числа непогашених (див. коментар до ст. 134 КВК), а тільки те, що було накладено раніше за всі інші. У подальшому при повторному застосуванні да­ного виду заохочення стягнення знімаються в такому самому порядку — від­повідно до часу їх накладення (наприклад, при наявності у засудженого п’яти стягнень спочатку знімається перше накладене стягнення, потім — друге і т. д. у хронологічному порядку їх застосування).

При цьому закон не передбачає будь-яких обмежень щодо застосування заохочення у виді дострокового зняття раніше накладеного стягнення, у тому числі у часовому вимірі. З цього випливає, що адміністрація вправі застосува­ти це заохочення у будь-який термін з часу, коли було накладено дисципліна­рне стягнення на засудженого. Проте існуюча практика та логіка застосування заходів заохочення, коли враховується поведінка засудженого протягом усьо­го часу перебування в місцях позбавлення волі (включаючи судову з питань умовно-дострокового звільнення засуджених і заміни покарання більш м’яким), вид накладеного стягнення та особа засудженого, йде по шляху застосування даного виду заохочення у межах від трьох до шести місяців з часу накладення стягнення.

7. Зміст поняття «протягом року» включає час, що дорівнює частині тер­міну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, посилок (передач), бандеролей, телефонних розмов, на які засуджений має право про­тягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати п’яти діб (п. 51 ПВР УВП). Відлік початку цього року розпочинається або з момен­ту відбування покарання (вступу вироку в законну силу, затримання або аре­шту), або від дня першого побачення, отримання посилки тощо, які були нада­ні засудженому відразу після прибуття його до УВП, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув’язнення.

8. Поняття «як правило» означає, що за певних обставинах із засудженого може бути одночасно знято кілька передбачених законом заходів стягнення (наприклад, преміювання за перевиконання норм виробітку та нагородження похвальною грамотою за успішне закінчення школи, курсів тощо).

Стаття 132. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, по­збавлених волі

1. За порушення встановленого порядку відбування покарання до засудже­них можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і те­риторії колонії;