Розділ VII УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

До частини третьої. Коментована частина статті визначає випадки відшкодування втрат, які зумовлені як протиправною (втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави), так і правомірною діяльністю (у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон).

Ст. 208 ЗКУ та ПКМ від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" передбачають випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

До частини четвертої. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються у разі виведення сільськогосподарських угідь, лісових земель з сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва відповідно. "Втрати" характери­зуються зменшенням площі угідь відповідного цільового призначення і зовсім не означають зменшення вартості земельної ділянки - як правило, вартість, навпаки, дуже сильно зростає. Задачу залучення до сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва компен­суючих площ або покращення якості існуючих земель законодавець покладає на державу, тому саме до відповідних бюджетів мають відшкодовуватися втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (див. ч. 1 та коментар до неї).

На противагу цьому, збитки відповідно до ст. 22 ЦК України - це "втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)".

До частини п'ятої. Чинний порядок визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва затверджений KM України постановою від 17.11.1997 №1279.

Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва

   1. Від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових спо­руд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду.

   2. Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

До частини першої. Законом встановлюється перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. Про згадані випадки йдеться також у ПКМ від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Варто зауважити, що спостерігаються відмінності між змістом постанови та коментованою нормою. Ч. 1 ст. 208 ЗКУ передбачила закритий перелік випадків звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, який не може бути змінений або розширений у постанові. За змістом ч. 5 ст. 207 ЗКУ втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку визначеному KM України. Іншими словами, KM України має встановлювати порядок обрахунку втрат, а не підстави звільнення від їх відшкодування.

Згідно із п. 3 розділу IX "Прикінцеві положення" ЗКУ, інші норма і прийняті до набрання чинності ЗКУ, діють у частині, що не суперечить ю які відхилення змісту ПКМ від коментованої норми теж підпорядковую цьому правилу.

З аналізу згаданих норм випливає наступне.

Відповідно до п. 3 постанови від відшкодування втрат сільського і лісогосподарського виробництва звільняються юридичні та фізичні особи у разі вилучення сільськогосподарських і лісових угідь у тимчасове користування, в і на умовах оренди, на період будівництва об'єктів (комунікацій, ліній електроні і тимчасових під'їзних шляхів, майданчиків для складання гранту та будівельних матерії тощо. Дане положення відсутнє у коментованій нормі ЗКУ. Звільнення від відшкодування у випадку надання земель для будівництва доріг державного та місцевого значення також не відповідає ЗКУ, положення якого значно ширше і включає усі державні об'єкти дорожнього будівництва.

Аналогічно, не йдеться у ЗКУ про надання земель для будівництва адміністративних будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування, аеропортів (за винятком ділянок під капітальні споруди).

Неточність можна побачити і у згадці про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове і гаражне будівництво, адже у ЗКУ йдеться тільки про будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель.

З іншого боку, надання земельних ділянок для розміщення рибогосподарських підприємств, організацій та установ чомусь не знайшло відображення у нормах постанови.

До частини другої. Внутрігосподарське будівництво включає в себе дії по впорядкуванню території земельних ділянок як правило сільськогосподарських товаровиробників з метою ефективного, раціонального використання площі останніх з урахуванням земле охоронних норм та вимог до підвищення ефективності функціонування такого суб'єкта. Відтак, можливою є зміна місця розміщення господарських будівель та споруд в межах земельної ділянки, зміна площі, місця розташування посівних площ тощо.

При дотриманні суб'єктом норм земельного законодавства щодо цільового використання такої земельної ділянки здійснення заходів по внутрігосподарському землеустрою не тягне обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Разом із тим, коментоване положення часто використовується з метою недобросовісного уникнення обов'язку щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Зокрема, існують випадки будівництва на території фермерських господарств речових ринків тощо, які вочевидь не пов'язані із веденням сільськогосподарського виробництва. Це ставить під сумнів її доцільність.

Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва