Московитія проти України: політика, культура...

Український народ прокляв Бакая і увесь його бакаївський рід. Віровідступник він, вбивця і ненаситний кровопивця, вовчиця вигодувала його своїм молоком, тхір виховував, а не батько Михайло. На посадах в «Інтергазі», «Укрнафтогазі», у недоброї слави ДУСі (Державне управління справами Президента України) — кров, кров, кров — під янгольським крильцем Леоніда Кучми. Хто з вищих посадовців московсько-кучмівського клану думав про український народ? Хто дбав про престиж держави?..

Любов до рідної землі, отчого дому, батьківського гнізда робить нас добрішими, поряднішими, шляхетнішими, — про це писалося у різні часи і різними людьми не раз. І щоразу на новому колі життя ті, які народилися, аби творити для добра, переконувалися: найкраща та земля, що пов’язана з дитинством, материнською усмішкою, батьківською теплою долонею. Сьогодні ми вкотре повторюємо сказане нашими попередниками, вкотре засвоюємо на прикладі власного досвіду: рідна земля починається з рідного села, міста.

Життя людське справді нагадує коло, початок якого означений народженням, а кінець звістує відхід у Вічне життя. У цьому колі ми зачаровані любов’ю до близьких, інших людей, тих, що означують наше спільне сходження по колу, тих, що їх з любові до Бога називаємо братами і сестрами. Кожна людина має призначене для неї коло. І кожне покоління живе в одному колі пам’яті, історії, знань. Через те історія кола України є історією багатьох поколінь, що мали і несли любов до рідної землі, любов до Божого Дому, де перебувала в усі часи — спокою чи неспокою, мирної злагоди чи ворожої навали — особлива благодать. Це є любов, що властива кожному народові.

Найбідніший пастух, плугатар, чумак, візник, швець, коваль, бондар, сирота безіменний у храмі Божому шукав прихистку, заспокоєння, благодаті, і поспішав він до цього храму на богослужіння стишений, з полегкістю й радістю. Церква була для нього пам’яттю, що простилала ясну нитку любові і добра від покоління до покоління.

Є місце для щастя на землі, і місце для радості, і для вспокоєння спраглості життя. Україна знає ціну людському терпінню й людським сльозам: люди живуть на цій землі красиві і горді, сильні і мужні. Як співається у пісні: «А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо», — це символ нашої надії й віри, образний знак, що прийшов з минулого до оновленого краю нашого з вами щастя.

Віримо, знаємо, передчуваємо: люди заживуть в Україні новим, щасливішим життям. Маємо переконання — станеться то скоро!

_______________

1 Від clochar — бездомний жебрак (з французької).

2 Гринів О. Україна і Росія: партнерство чи протистояння? — Львів, 1997. — С. 295.

3 Уралов А. (Автарханов А.) Народоубийство в СССР. Убийство чеченского народа. — Мюнхен: Свободный Кавказ, 1952. — С. 69.

4 Коробова Т. Страшное шоу под названием «мочило» // Грані плюс. — Київ. — 2002. — 28.Х—3.XI.

5 Забужко О. Хроніки від Фортінбаса. — К., 2001. — С. 91.

6 Купчинський Р. Повноважний посол — мільярдер // Інформбюлетень. — Кременчук. — 19–25 червня 2002 р.

ВІД ПРОЛЕТАРСЬКОГО ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМУ —

ДО «СЛОВ’ЯНСЬКОГО БАЗАРУ»

Численні покоління, видатні особи заплатили життям в ім’я жертовності незалежної України, довівши дорогою ціною право українців на вільну державу.

Ми, як і наші попередники, запитуємо себе вкотре: чому загинув Симон Петлюра або Євген Коновалець? Відповідь проста: їх вбили вороги України — найманці Москви.

…Мартиролог 70-х — 90-х рр.:

Чому загинув в автокатастрофі отець Ярослав Лесів?

Чому загинув популярний пісняр Володимир Івасюк?