РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ

Можна вважати, що в інформаційній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає широко застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій дозволяє виділити з усього різноманіття процесів і явищ, що відбуваються в інформаційному суспільстві такі, які представляють для його нормального (мирного) розвитку найбільшу небезпеку.

Нині відсутні міжнародні та національні правові норми, які дозволяють в мирний час (за відсутності офіційного оголошення війни з боку агресора) юридично кваліфікувати ворожі дії іноземної держави в інформаційній сфері, що супроводжуються нанесенням збитку інформаційній або іншій безпеці країни, як акції інформаційної агресії або інформаційної війни. Крім того, відсутні чіткі, однозначні, закріплені юридично критерії оцінки отриманого в результаті інформаційної агресії або інформаційної війни матеріального, морального, іншого збитку. Це дозволяє в мирний час активно використовувати самий небезпечний і агресивний арсенал сил і засобів інформаційної війни - як основний засіб досягнення політичної мети.

Беззаперечним лідером на шляху впровадження в практику концепції інформаційного протиборства є США. Досить сказати, що витрати, в цій країні на реалізацію даної концепції до 2005р., становлять понад 17 млрд доларів. Концепція інформаційного протиборства США на воєнному рівні була покладена в основу при розробці аналогічних концепцій провідних західних країн, а також керівних документів НАТО по цих питаннях. Тому у зв'язку з обмеженістю часу доцільно більш детально розглянути саме цю концепцію.

Розроблена в США концепція інформаційного протиборства передбачає його ведення на воєнному та державному рівнях. На державному рівні метою інформаційного протиборства є послаблення позицій конкуруючих держав, підрив їх національно-державних основ, порушення системи національного управління за рахунок інформаційного впливу на політичну, дипломатичну, економічну та соціальну сфери життєдіяльності країни, проведення психологічних операцій, підривних та інших деморалізуючих пропагандистських акцій. Воно спрямовано на забезпечення національних інтересів США, упередження міжнародних конфліктів, терористичних акцій, забезпечення інформаційної безпеки країни. Воно розглядається як вид стратегічного протиборства країн.

За висновками аналітиків американської корпорації "Ренд" воно передбачає вирішення наступних задач:

- створення в країні противника атмосфери бездуховності, негативного відношення до культурної спадщини;

- маніпулювання суспільною свідомістю і політичною орієнтацією груп населення держави з метою створення політичної напруги і хаосу;

- дестабілізація політичних відношень між партіями, об'єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;

- зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, ініціація помилкових управлінських рішень;

- дезінформування населення про роботу державних органів, підрив їх авторитета, дискредитація органів управління;

- провокування соціальних, політичних, національних і релігійних зіткнень;

- ініціювання страйків, масових заворушень та інших акцій економічного протесту;

- ускладнення прийняття органами управління важливих рішень;

- підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами.

Основними формами інформаційного протиборства на державному рівні є:

- політичні, дипломатичні й економічні акції;

- інформаційні та психологічні операції;

- підривні та деморалізуючі пропагандистські дії;

- сприяння опозиційним і дисидентським рухам;

- надання усебічного впливу на політичне і культурне життя з метою розвалу національно-державних підвалин суспільства;