Розділ «1.5. Основні дидактичні концепції»

Основи дидактики


Йоганн-Генріх Песталоцці (1746-1827)



Йоганн-Фрідріх Гербарт (1776-1841)


Німецький філософ, педагог і психолог Й.-Ф. Гербарт вважав дидактику частиною педагогіки, а її предмет (виховне навчання) трактував як найважливіший фактор виховання. Його ідеї сприяли становленню дидактичної теорії, що відводить основне місце в системі навчання заучуванню дітьми напам'ять готового змісту.

Метафізична філософія, на якій основана дидактика Й.-Ф. Гербарта, передбачала існування душі як чогось постійного і незмінного, а всі психічні реакції вважала її мимовільними актами. Апперцепція (засвоєння нових знань) ґрунтується на включенні нових уявлень до складу вже наявних, поєднанні (асоціації) з ними і включенні вже як понять у систему. На цьому припущенні, що не витримує критики з погляду сучасної психології, Й.-Ф. Гербарт розробив теорію виховного навчання, яка згодом одержала назву теорії формальних ступенів. Він виокремив чотири формальні ступені: ясність; асоціація; система; метод.

Й.-Ф. Гербарт вважав ці ступені способами навчання, припускаючи, що вони взаємопов'язані і неодмінно мають бути послідовними в будь-якому предметі шкільного навчання. Ясність означає насамперед повільне просування вперед, розчленування предмета на найдрібніші частини, вивчення кожної з них настільки, щоб учень зміг зрозуміти кожну деталь. Асоціація - це забезпечення зв'язку нового матеріалу із засвоєним раніше, що ґрунтується переважно на механічному повторенні чи "вільній розмові", яка є своєрідним різновидом "шкільної бесіди". Система вимагає "більш зв'язної лекції", виділення основних думок і виробленого за допомогою цього впорядкування знань. Метод знаходить застосування у виконанні завдань і робіт, при цьому учень має продемонструвати, наскільки правильно він зрозумів основні думки. Це своєрідне, але "вузьке" розуміння системи і методу.


Костянтин Ушинський (1824-1870)



Джон Дьюї (1859-1952)


Дидактична концепція американського філософа і педагога Дж. Дьюї істотно вплинула на становлення світової педагогіки. Вона основана на прагматизмі, що набув форми інструменталізму. Ця філософія не визнає класичного критерію істини, за яким істина є відповідністю наших думок дійсності, що не залежить від нас. Прагматизм за істинне (дійсне) визнає те, що корисно, відсуває на другий план наукове пізнання, а з ним також істину, не обтяжену характеристикою корисності.

Дж. Дьюї стверджував, що дитина пізнає нове не заради знань, як вважали попередники, а заради діяльності, вона цікавиться саме тим, що може зробити сама. Він вперше поєднав пізнання і діяльність. Крім цього, як прихильник природничо-наукового емпіризму, він визначив місце пізнання і діяльності у розв'язанні повсякденних дитячих проблем. Процес розв'язання, що спирається на метод експерименту, має забезпечувати успішне відкриття учнями нових істин, що відбувається ступенево:

1) відчуття проблеми (утруднення);

2) її виявлення і визначення;

3) пошук можливого розв'язання;

4) виявлення шляхом умовиводів наслідків із імовірного розв'язання;

5) подальші спостереження й експерименти, що дають змогу зробити висновок, у якому міститься позитивне чи негативне судження.

Ці етапи мислення, іноді з деякими модифікаціями, почали називати ступенями і відповідно до них будувати шкільні уроки. Деякі вчителі намагалися застосовувати їх механічно на всіх уроках, не помічаючи, що вони в такий спосіб формалізують процес навчання.

В основі експериментального методу Дж. Дьюї - розвиток індивідуальної ініціативи учня. Він вважав, що педагог повинен допомагати пізнавати тільки те, що спонтанно зацікавило дитину, а не пропонувати вивчати щось інше. Учень має у процесі самостійного дослідження відкривати для себе властивості і закономірності предметів і явищ, а педагог може тільки відповідати на його запитання, якщо такі з'являться. Дж. Дьюї був прихильником думки, що пізнавальної активності, зацікавленості дитини достатньо для повноцінного інтелектуального розвитку та освіти. Навчання слід здійснювати насамперед як трудову та ігрову діяльність, як процес дослідження проблемного середовища, знаходження відповідей на суперечливі питання. Основними умовами успішності навчання, на думку Дж. Дьюї, є: проблематизація змісту навчального матеріалу, навчальна активність учня, зв'язок навчання з життям школяра, грою і працею.


Григорій Ващенко (1878-1967)



Петро Гальперін (1902-1988)


Дидактична модель російського психолога і педагога П. Гальперіна ґрунтується на теорії поетапного формування розумової діяльності. Він вважав, що будь-яка нова розумова дія, наприклад уява, розуміння, мислення, настає після відповідної зовнішньої діяльності. Цей процес відбувається в кілька етапів, що зумовлюють перехід від зовнішньої діяльності до внутрішньої - психологічної: створення орієнтовної основи дії, формування її в матеріальній площині, у площині зовнішньої та внутрішньої мови. Ефективним є тільки таке навчання, яке враховує всі етапи. Воно ґрунтується не на виявленні та розвитку успадкованих здібностей особистості, а на оволодінні нею видами і способами пізнавальної діяльності, які дають змогу особистості стати членом суспільства.

В учнівській діяльності П. Гальперін виокремлював орієнтувальний, виконавчий і контрольний елементи. Орієнтувальний елемент стосується використання учнями об'єктивних умов, необхідних для виконання визначеної діяльності. Виконавчий елемент зводиться до послідовності етапів перетворення об'єкта діяльності, а контрольний - зіставлення результатів діяльності з відповідними зразками, а при виявленні розбіжностей - відповідного коригування орієнтованої і виконавчої складових цієї діяльності. Уся діяльність не є самоціллю, а зумовлена певним мотивом. Коли мета завдання збігається з мотивом, дія стає діяльністю. Інакше кажучи, діяльність - це процес розв'язання завдання, спричинений бажанням досягти мети, що можна забезпечити за допомогою цього процесу. До того ж важливим є етап формування відповідної мотивації в учнів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи дидактики» автора Чайка В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1.5. Основні дидактичні концепції“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • 1. Загальні засади дидактики

  • 1.3. Основні категорії дидактики

  • 1.4. Особливості структури теорії навчання

  • 1.5. Основні дидактичні концепції
  • 2. Процес навчання, його структура і види

  • 2.3. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів

  • 2.4. Основні види навчання

  • 3. Закономірності, принципи і правила навчання

  • 3.3. Правила навчання

  • 4.Зміст освіти в національній школі

  • 5. Методи засоби навчання

  • Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів

  • Методи контролю і самоконтролю в навчанні

  • Класифікації за системним підходом

  • 5.3. Проблема вибору методів навчання

  • 5.4. Засоби навчання

  • 6. Форми організації навчання

  • Підготовка вчителя до уроку і аналіз його результатів

  • 6.3. Інші форми організації навчання

  • 7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю учнів

  • 8. Технології навчання

  • Термінологічний словник

  • Література

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи